Проповідь мученика

Роздуми над Словом Божим на свято святого Стефана

Діяння 6, 8-10; 7, 54-60; Пс 31; Мт 10, 17-22

Боже Слово має властивість «розтинати» людське серце. Тому в Святому Письмі воно прирівняне до двосічного меча — розтинає і проникає того, хто проголошує, і того, хто слухає: діє на обидва боки. Інколи під час проповіді спасительних істин, якими мені не до кінця вдається жити, я відчував отой розтин свого серця. Слухаючи Слово Боже, ми розрізняємо, що Боже, а що — ні, розділяємо одне від іншого.

“ Стефан був зерном, яке, вкинуте в землю, померло, але дало великий плід: Апостола Народів. Стефан сказав одну проповідь, зате Павло — тисячі. Стефан не написав жодного послання, а Павло — тринадцять

Коли диякон Стефан проповідував, ті, що його слухали, розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього. В грецькому тексті дослівно написано — були розтяті, розрізані в їхніх серцях. Боже Слово відразу виявляє вміст мого серця: що в ньому знаходиться, чим я живу. Старші народу, які слухали слів диякона, сповнилися люті й гніву. Насправді то була злість і гнів на самих себе, однак постраждав від неї Стефан. Стан отої люті біблійний текст виразив досить знаною метафорою: заскреготали зубами на нього. В Євангеліях цей вираз вживається ще для опису… пекла:

Лк 13, 28: Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.

Неприйняття Божого Слова, неприйняття правди про себе і перенесення на когось своєї власної люті — початки пекла.

Протилежною була постава Стефана. Святий диякон був повний Духа Святого, бачив Ісуса, Який стоїть по правиці Бога. Побачив він також і відкрите небо й віддав життя за Слово, яке благовістив. Саме такі плоди має проповідь Слова для того, хто слухає і приймає його усім серцем. Особливо вражає контраст між відкритим небом Стефана і скреготом зубів, тобто відкритим пеклом тих, хто відкинув Слово спасіння.

Можна запитати: і що з такої проповіді? Пропав чоловік «ні за цапову душу»… Однак варто звернути увагу, що один молодий чоловік придивлявся до смерті Стефана, а звали його Савло. Він не тільки стеріг одежу, а й погоджувався з каменуванням Стефана — йдеться про майбутнього св.Павла. Мучеництво Стефана також було проповіддю: проповіддю, що Христос переміг смерть і заради Нього можна навіть втратити життя; що смерть і страх не панують у тому, в кому панує Господь. Стефан був зерном, яке, вкинуте в землю, померло, але дало великий плід: Апостола Народів. Стефан сказав одну проповідь, зате Павло — тисячі. Стефан не написав жодного послання, а Павло — тринадцять. Кров мучеників є насінням християн (Тертуліан).

Можливо, зараз ти думаєш, чи варто жити по-Божому, чи варто втрачати своє життя заради Ісуса, навіть у повсякденних ситуаціях, чи варто… Але ж може статися, що твоє життя пасхальною таємницею буде джерелом навернення для ще одного Апостола?