«Я ще ніколи не був таким щасливим, як зараз. Я впевнений, що цієї ночі буду на небесах із батьками», — писав у своєму останньому листі до сестер 22‑річний Франсіско де Паула Кастельо-і-Алеу.
Він був хіміком, народився в Аліканте, був розстріляний у Леріді в 1936 році за віру під час прокомуністичної Громадянської війни в Іспанії. Його життя виявилося коротким, але було сповнене світла.
Провидіння — як він сам казав — обрало його свідчити про свою віру до кінця.
Віра, зріла попри вік
Народжений 1914 року, рано осиротілий, Франсіско зростав під опікою двох сестер. Попри труднощі, він ніколи не втрачав спокою. Хлопець був здібний і працьовитий: закінчив середню школу з відзнакою, а потім здобув ступінь магістра хімії у віці 20 років.
Духовні вправи святого Ігнатія Лойоли, які він пройшов у підліткові роки, стали визначальним моментом у житті Франсіско Кастельйо. «Я не пропустив жодного слова. Це були дні великої духовної радості», — писав він у щоденнику. Відтоді Франсіско прагнув поширювати дух молитви й оновлення серед молоді.
Чисте й жертовне кохання
Навесні 1936 року він заручився з Маріоною Пелегрі, молодою жінкою глибокої віри. Їхнє кохання було чистим і вкоріненим у Бозі. «Нам ніколи не доводилося сповідуватися в гріху проти чистоти», — писав він.
Коли спалахнула Громадянська війна, спільна подорож заручених була жорстоко перервана. Франсіско заарештували як «фашиста» — просто тому, що він був активним католиком. У в’язниці він терпів побиття і приниження, але не втрачав внутрішнього спокою. Він готував короткі гумористичні брошури для співв’язнів та розмовляв про сенс страждань.
«Я готовий померти за віру»
Під час суду прокурори звинуватили молодого хіміка у зв’язках із політичним рухом. Він спокійно відповів:
«Я не фашист. Я католик. Якщо бути католиком — це злочин, я приймаю його з радістю, бо найбільше щастя — це померти за Христа».
Його слова викликали ажіотаж — деякі в залі суду вигукували: «Не винен! Звільнити!» Франсіско просто посміхнувся: «Дякую вам за цей шанс на спасіння».
Ніч перед смертю
У камері смертників він із надзвичайним спокоєм писав до своїх близьких:
«Божественне Провидіння обрало мене як жертву за помилки та гріхи, які ми скоїли. Я йду на смерть із радістю. Жертвую Богові свої страждання».
До своєї коханої Маріони він звернувся зі зворушливими словами:
«Наші життя були поєднані, а Бог забажав їх розділити. Жертвую Йому любов, яку відчуваю до тебе, — сильну, чисту і щиру. Твоя біда мені болить, але не моя».
«Дивна річ відбувається зі мною: я не можу відчути жодного жалю до своєї долі. Внутрішня радість, інтенсивна, сильна, повністю охоплює мене. Я хотів би написати тобі сумного прощального листа, але не можу. Я повністю огорнутий радісними думками, немов передчуттям Слави».
«Я не хочу, щоб ти плакала, не хочу. Пишайся мною. Кохаю тебе».
„¡Viva Cristo Rey!”
29 вересня 1936 року, в день своєї страти, Франсіско провадив молитву Символом віри разом зі співв’язнями. Коли один із міліціонерів ударив його по обличчю, католик відповів: «Прощаю тебе, бо ти не відаєш, що чиниш».
Безпосередньо перед розстрілом він попросив про хвилину тиші:
«Я прощаю вам усім — і до побачення у вічності».
Схрестивши руки на грудях, він вигукнув: «Хай живе Христос Цар!» — і впав під кулями. Йому було 22 роки.
Листи, що зворушили Папу
Його листи, сповнені світла та миру, дісталися аж до папи Пія XI, який — глибоко зворушений — зберіг їх в особистих паперах, сказавши:
«Листи такого сина мають бути збережені».
Молодого іспанського мученика беатифікував св.Йоан Павло II у 2001 році у гроні 233 мучеників Громадянської війни в Іспанії. Сьогодні його свідчення залишається актуальним — нагадуванням про те, що святість не знає віку, а віра сильніша за ненависть.
Молитва про вірність
Господи, дай нам відваги,
щоб ми, як Твій слуга Франсіско Кастельйо-і-Алеу,
зуміли сповідувати свою віру без страху,
прощати наших переслідувачів
і вірити, що кожне страждання може стати шляхом до небес.
Амінь.
Переклад CREDO за: Томаш Ровінський, Aleteia
На фото: каплиця блаж. Франсіско Костельйо в храмі Бога Отця, Леріда, Іспанія. Джерело: Вікіпедія