Роздуми до Слова Божого на вівторок ІІІ звичайного тижня, рік ІІ
Євангеліст Марко у сьогоднішньому читанні з Євангелії описує цікаву сцену: Ісус знаходиться посередині натовпу, Він наче «відтятий» від своїх найближчих. Його відповідь здається надмірно радикальною і сухою. Однак спробуймо дещо інакше глянути на цей уривок. Для цього пригадаймо, що наш Господь Ісус Христос – не тільки повністю Бог, але також і повністю людина. Прагну підкреслити – повністю! Це означає, що Він мав почуття, емоції, любив свою маму, братів, сестер. Якщо довго їх не бачив – сумував за ними. Але місію, яку доручив Йому Отець, Ісус в ієрархії завдань свого життя поставив понад усе, навіть понад відносини зі своїми найближчими.
“ Те, чого прагне від тебе Бог, важливіше від того, чого очікують твоя матуся, татусь, дідусь…
Іншими словами: те, чого прагне від тебе Бог, важливіше від того, чого очікують твоя матуся, татусь, дідусь, бабуся, братики і сестрички. Слова Бога важливіші від слів твоєї родини, навіть якщо у ній усі мають наукові ступені і краще за інших знають життя.
Вказуючи на тих, хто Його слухав, Господь зовсім не применшив заслуг Тієї, котра перша відповіла Господу: Нехай мені станеться по Твоєму Слову. Нехай для нас Вона стане взірцем того, як погоджуватися на Божий план щодо нашого власного життя.