Роздуми над Божим Словом на вівторок V звичайного тижня, рік ІІ
В одній із книжок я натрапив на приблизно таке тлумачення слова «авторитет»: справжній авторитет, на відміну від фальшивого, дає зростання; фальшивий авторитет використовує владу, отриману завдяки набутому авторитету, для підпорядкування собі та використання інших людей.
Ісус, відповідаючи фарисеям на їхній закид, чому Його учні не дотримуються певних передань старших, одночасно вказує нам на те, що насправді дає зріст у нашому духовному розвиткові. По-перше, на заповіді, дані Богом, як на найважливіший авторитет у моральному житті, якого не можуть скасувати жодні людські традиції. Вказує також на батьків як на перших наших вихователів у вірі. Поки не станемо повнолітніми, ми зобов’язані слухатися наших батьків. Ставши дорослими, ми слухаємося заповідей Божих, але батьків маємо любити й шанувати. Фарисеї фактично узурпували собі авторитет Божий, вигадуючи новий авторитет з ім’ям «передання старших» (пор. Мт 23, 2-3).
Справжній авторитет ніколи не забирає свободу, але дає силу (натхнення) для розвитку. Такими беззаперечними авторитетами є для нас на початку нашого життя батьки, в порядку вічності — Божі заповіді. Справжньому авторитету достатньо вдячності; фальшиві авторитети шукають власної користі, як фарисеї шукали користі для свого марнославства.
Ісус скеровує до фарисеїв такі слова: «Ви добре відкидаєте заповідь Бога, аби лише зберегти передання ваші. Адже Мойсей сказав: “Шануй свого батька і свою матір”; і ще: “Хто лихословить батька або матір, нехай смертю помре”. Ви ж кажете: “Якщо якась людина скаже батькові або матері: корвáн, тобто дар Богові є те, що ви мали б одержати від мене”, то після цього вже не дозволяєте їй нічого зробити для батька чи для матері, — скасовуєте Боже Слово оцим вашим переданням, яке ви ж і передали. І багато інших подібних речей робите!». Вони повинні нагадати нам, кого насамперед я маю любити та кого маю слухати, щоб насправді зростати, а не марнувати свою життєву енергію, годуючи нею фальшиві авторитети.