Чи не вигнати якихось торговців із храму мого серця?

Роздуми над Словом Божим на ІІІ неділю Великого Посту, рік Б

Можливо, деякі з тих людей, хто запитував Ісуса про знамення,й самі бачили неподобство, яке робилося в притворі храму: торгівля, галас, люди, які крутяться навколо грошей, роблять зі справ віри бізнес і на цьому наживаються. Це сповнює смутком і болем, а навіть обурює — не тільки побожних і сумлінних людей у наші часи, але і раніше, також і в часи Ісуса. Проте ніхто не наважувався вчинити так, як зробив Ісус. Такий учинок міг зробити лише пророк.Саме тому ми чуємо це питання:  «Яке знамення покажеш нам, що таке Ти робиш?» (Йн 2,18). Й Ісус Христос на нього відповідає як пророк (більше ніж пророк): «Зруйнуйте цей храм, – і за три дні Я підніму його» (Йн 2,19), заповідаючи своє воскресіння.

До смерті Ісуса Христа слава Божа перебувала в Єрусалимському Храмі, але в момент, коли Ісус Христос помер на хресті, «завіса храму роздерлася посередині» (Лк 23,45; див. також Мт 27,51; Мк 15,38). Це означало лише одне: місцем поклоніння Богові Єдиному став інший храм — Храм містичного Тіла Ісуса, тобто Церква…

Учинок Ісуса Христа відсилає нас до Його розмови з самарянкою при криниці Якова:

«Жінка й каже до Нього: “Бачу, пане, — пророк ти. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите — в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба”. Ісус до неї: “Повір Мені, жінко, — час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння. Та надійде час, — ба, вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися» (Йн 4, 19-24).

Завдяки таємниці страждання, смерті й воскресіння Ісус дає людині надзвичайний дар: саме серце людини стає храмом Святого Духа, місцем, де людина насправді може поклонятися Богові: «Хіба не знаєте, що ви — храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?» (1Кор 3,16). Це дар освячувальної благодаті, що вислужена нам Ісусом Христом. Ми отримали її під час нашого хрещення,завдяки хресній жертві Ісуса Христа. Слава Божа, що перебувала в Єрусалимському Храмі, хоче оселитися в серці своїх віруючих, адже «таких поклонників і шукає собі Отець» (Йн 4,23).Отже,ми стаємо храмом Духа Святого.

Повертаючись до вчинку Ісуса, який вигнав торговців із храму, маємо запитати себе: чи часом я не маю в своєму серці якогось маленького риночку?Чи не веду я в своєму серці торгівлі зі своїм сумлінням? Чи служу в ньому Богові в дусі та істині? Бо «коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви» (1Кор 3,17).

Великій Піст є особливим часом, коли я можу відкрити своє серце Ісусу, щоби Він зі нього вигнав різних торговців: мою захланність, нечистоту, гординю і заздрість, аби в ньому панував лише Він, а моє серце служило Богові у дусі та істині.