Бог із нами розмовляє — але інакше, ніж люди спілкуються одне з одним. Коли хтось каже, що Бог йому щось сказав, це можна прийняти або ні; але коли хтось вирікає: «Бог сказав мені, щоб ти…» — у нас має увімкнутися «тривожна лампочка».
Бог провадить діалог із людиною. Він говорить із нами насамперед через нашу совість під час молитви та через своє Слово. Однак те, що, як нам здається, Він хоче переказати, — вимагає обережного розпізнавання: терпеливості, спостереження за своїми емоціями та реакціями, а також шукання поради іншої людини.
Чому?
Маніпуляція сумлінням
Ігнатіанська духовність стверджує, що порухи, які виникають у нас — думки, переконання, наміри чи натхнення, — можуть мати три джерела. Це можуть бути спокуси; або міркування, що походять від нас самих; або, врешті, вони справді можуть походити від Бога. Прислів’я нагадує: не все, що блищить, є золотом. Іноді те, що ми вважаємо голосом Бога, може бути просто нашими власними думками, мріями або результатом наших психологічних механізмів, таких як проєкція.
Якщо я переконаний, що Бог мені щось сказав у молитві: запросив до чогось, підбадьорив, утішив, — я можу прийняти це зі вдячністю, а в разі потреби — вдатися до розпізнання. Коли чуєш: «Бог сказав мені в молитві, що я Його улюблена дитина», — можна радіти радості іншої людини. Але коли чуєш: «Бог сказав мені в молитві, що ти повинен зробити оце і оце…» — увага!
Таке твердження вже є маніпуляцією, спробою вплинути на сумління іншої людини, а іноді й прелюдією до глибокого переступу і порушення вимог совісті. Втім, трапляється думати, що, імовірно, хтось справді має для вас слово від Бога — те, на яке ви чекали… Однак це не так просто.
Ось чому.
1.Звідки береться ця впевненість?
Передусім: звідки вам знати, що людина, яка каже, що щось почула від Бога про вас, і справді мала контакт із Богом? Це можуть бути лиш її думки чи ідеї щодо вашого життя, які вона хоче вам запропонувати або нав’язати. Іноді така людина й не усвідомлює, що приписує божественне походження власним думкам. А іноді вона свідомо хоче маніпулювати вами — що призводить до різних драм і зловживань (включаючи сексуальне насильство).
2.А чому не напряму?
Якщо Бог хоче сказати щось про ваше життя — чому Він не каже вам цього безпосередньо? Зрештою, ви також зустрічаєтеся з Ним у своїй совісті в молитві й шукаєте добра. Якщо ви вважаєте себе негідним того, щоб Бог промовив до вас, — заспокойтеся. Ви гідний/ гідна. Зрештою, Він же помер за вас на хресті! Ну і крім того, Він говорить до вас щонайменше кожної неділі, на Євхаристії.
3.Авторитет, який позбавляє свободи
Фраза «Бог мені сказав, щоб ти…» несе величезний тягар авторитаризму. Навіть якщо виникне опір цьому гаданому Божому посланню — в нас також мимохіть зрине думка: «Зрештою, це ж Бог сказав. Як я можу противитися?» Але у справжньому Божому запрошенні страху чи примусу немає! Якщо ви відчуваєте опір, небажання чи страх перед тим, що Господь нібито пропонує вам через цю людину, і відчуваєте, що вам доведеться чинити всупереч своїй свободі, — то це послання не від Бога.
4.А що з відповідальністю?
Ну й нарешті: коли хтось каже вам, що Бог велить вам щось зробити, — він відмовляється від відповідальності за свої слова. Бо це ж «Божі слова». Якщо ви не зробите того, що вам кажуть, — може пролунати звинувачення, що ви не виконуєте Божої волі. Однак якщо ви це зробите, а щось піде не так, — ця людина заявить, що ви зробили це занадто пізно або без належної віри. Тобто хай би як пішли справи — а з її боку все «ок» і їй ні в чому неможливо дорікнути. Натомість доросла людина бере відповідальність за свої рішення.
Переклад CREDO за: Даріуш Дудек, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
