У зустрічах із вірними «Діалоги з архиєпископом Мареком Єндрашевським» мова була, зокрема, про те, як має виглядати генеральна сповідь, кого стосується таємниця сповіді, а також у чому полягає відмінність між духовним керівником та психоаналітиком.
Зустріч відбулася краківському в храмі св.Брата Альберта. Ієрарх спершу представив результати вуличного опитування на тему сповіді. З наданого матеріалу був виразно помітний «шум» міста, який архиєпископ назвав символічним: «Крізь шум цього світу, масу фейків та брехні нелегко пробитися з правдою про те, чим є насправді таїнство покаяння і примирення».
Почуття, сказав ієрарх, не найважливіші під час таїнства покути. «Коли залишаєшся на площині емоцій, втрачається суть цієї зустрічі: людина, яка жаліє про скоєне, отримує відпущення від милосердного Бога за посередництвом Церкви».
Митрополит Краківський відповідав на запитання вірних, зокрема на сумніви щодо генеральної сповіді. Вона має бути спробою поглянути, з роздумами і з допомогою Святого Духа, на своє життя у ширшій перспективі.
— Дуже часто про таку сповідь людина вирішує у важливі моменти життя, наприклад, перед шлюбом. Так відбувається тоді, коли людина хоче провести іспит совісті за все попереднє життя, аби розпочати якийсь новий етап із Богом та у повноті освячувальної благодаті, — сказав архиєпископ, додавши, що при такій формі сповіді буде потрібним було би духовне керівництво.
Вірні запитували також, чи духовний керівник повинен брати до уваги психічну структуру пенітента. Як сказав архиєпископ Марек, у семінарії священики набувають відповідну філософську і теологічну освіту, а також до певної міри і психологічну.
— Отож кожний сповідник повинен мати якесь відчуття стосовно принципів психології. Я би, однак, застерігав від того, щоби священик у конфесіоналі був насамперед психологом і інтерпретував почуте. Вочевидь завдяки принципам психології сповідник має шанс оцінити, наскільки вчинок був добровільним та свідомим; однак, по суті справи, тут ідеться про духовну подію: зустріч грішної людини з Богом, який прощає, — сказав він.
Ієрарха запитували і про те, як священики витримують по кілька годин слухання тяжких історій каяників. Митрополит Краківський послався на власний досвід і визнав, що різдвяні та великодні сповіді — це дуже складний час для священика.
— Однак я пам’ятаю, що коли тоді виходив із конфесіоналу, то завжди коротко молився, і до мене приходив великий мир разом із забуттям усього того, що я почув, і радість, що Бог дав мені благодать допомогти стільком людям примиритися з Ним. І весь цей труд сповіді просто зникав. Думаю, так само і в інших священиків і це велика благодать Божа, — пояснив він.
Фото: Joаnna Adamik/Archidiecezja Krakowska
фінансово.
Щиро дякуємо!
