У Львові-Брюховичах завершилися ХХІV Архідієцезіяльні дні молоді Львівської архідієцезії, які зібрали 600 учасників із 41 парафії. Під час заходу молодь роздумувала над кардинальними чеснотами, Божими заповідями та здобувала духовний досвід через молитву, Хресну дорогу, адорацію та Святе Причастя.
Завершальну Святу Месу для молоді відслужив архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський, котрий у проповіді заохотив молодь брати приклад із тих, хто будує своє життя на Ісусі та обирає йти шляхом віри, надії та любові:
— Дорогі мої молоді друзі!
Наша з вами сьогоднішня зустріч відбувається в особливому часі – у Ювілейному 2025 році, який папа Франциск оголосив роком надії. Це не лише календарна подія, яка настала і мине. Це благодатний час, який допомагає відновити серця тих, що творять Церкву. Щоб не зациклюватися на клопотах чи сірих буднях, щоби за важкими життєвими ситуаціями побачити світло. Це час бути свідками надії у щоденному житті.
Думаю, ви знаєте, що таке безнадія. Ми досвідчуємо реалії війни, і нам може здаватися, що у світі тріумфує зло. Тому актуальними і потрібними є слова заохочення, сказані Ісусом: «У світі страждатимете, але бадьоріться, бо я подолав світ».
Це обіцянка для вас – молодих людей в Україні, які не хочуть жити у страху, але хочуть бути віруючими, відважними і вільними Божими дітьми. Ювілей пригадує нам, що хоча у світі ми досвідчуємо насилля і терпіння, остаточно перемога належить Богові.
Дорогі молоді свідки надії!
Коли чуємо про свідків надії і віри, то часто думаємо про святих, які жили сотні років тому. Але Церква дає нам також приклади молодих людей, які жили зовсім недавно і які є для нас Божими світочами.
Першим, кого хочу привести до прикладу, є св. Карло Акутіс – хлопець з Італії, який у віці п’ятнадцяти років відійшов у вічність. Він дуже захоплювався комп’ютерними технологіями, в інтернет-мережі почувався як риба у воді і понад усе любив Євхаристію. Він казав: «Євхаристія – це моя автострада до неба». Карло показує, що можна бути сучасним, користуватися технологіями і при цьому залишатися вірним свідком надії. Вдивляючись у приклад життя блаженного Карла, шукайте своєї автостради до неба.
Ще однією постаттю, про яку варто згадати, є блаженна К’яра Бадано – італійська дівчина, яка померла від раку у віці вісімнадцяти років. Коли хворіла, так молилася: «Якщо Ти, Ісусе, цього хочеш, то і я цього хочу». Не втікала перед терпінням, сприймала його як дар і жертвувала своє життя за молодь усього світу. Вдивляючись у приклад життя блаженної К’яри, запитую вас: «А що ти даєш світові? Якого християнина бачать інші у тобі та у твоїй поведінці?»
А тепер – молоді герої України, ваші ровесники, які під час війни демонструють відвагу, солідарність, молитву і допомогу іншим. Це дівчата і хлопці, які організовують гуманітарну допомогу, допомагають пораненим, діляться тим, що мають, із потребуючими. Це анонімні свідки надії, які не потрапляють на шпальти газет, ані про них не створюють гучних роликів у соціальних мережах, а в Божих очах вони є великими. І знову питання до вас: «Що великого у тобі бачить Господь?»
Тому прошу вас – несіть Євангеліє життя у світ. Покажіть своїм ровесникам, що можна вірити, любити і бути відважними навіть тоді, коли здається, що все проти нас.
На завершення проповіді хочу сказати вам, що ви є теперішнім і майбутнім Церкви у Львівській архідієцезії. Не відкладайте святості на потім. Ювілей – це дар на тепер. Нехай же ваші серця палають надією!
Ісусе Христе, прошу Тебе, щоб молоді люди України у світі, переповненому терпінням, були Твоїми свідками надії. Нехай їхнє життя буде світлом у мороці війни, їхні серця – місцем, де зароджується і звідки поширюється мир.
Цьогорічні дні молоді згуртували довкола Ісуса 600 молодих людей, які приїхали із 41 парафії Львівської архідієцезії. Як поділилися самі учасники, для них це був час глибокого переосмислення своїх стосунків із Богом. Цим рефлексіям дуже посприяла Хресна дорога, яка відбулася у п’ятницю ввечері і супроводжувалася глибокими роздумами над людським життям у світлі Христових страждань.
Не менш потужне враження залишив по собі час адорації Пресвятих Дарів та можливість приступити і глибоко пережити Таїнство Покаяння та Примирення. Плодом цього були довжелезні черги до Святого Причастя на завершальній Святій Месі.
Багато учасників високо оцінили конференції, проголошувати які у цьому році довірили молодим священникам, які ще недавно самі приїжджали на АДМ як учасники, тож їм близькі та зрозумілі потреби сучасної молоді.
Звичайно, були також заходи більш розважального характеру – інтеграційні танці, виступ гурту семінаристів ВДС св. Йосифа «Deo Voice», а також багато сміху, радості, спілкування, нових знайомств і гарно проведеного часу в колі ровесників та однодумців.
фінансово.
Щиро дякуємо!
