Роздуми над Словом Божим на Великий Понеділок
Двоє євангелістів розповідають нам про цю подію(див. Мт 26), причому їхні розповіді не збігаються в деталях, але спільні в суті. Хоч як дивно, але це свідчить, що така подія справді відбулася і вона дуже важлива для Церкви.
Марія, сестра Лазаря, знана нам ще з іншої історії: коли Ісус, прибувши в гостину до сестер у Вифанію, хвалить Марію, що вона вибрала ліпшу частку, адже слухала слова Вчителя.
Саме вона в цей день (а згідно з біблійною наукою, це була субота перед днем, коли Ісус мав урочисто в’їхати на осляті в Єрусалим),«узяла літру мира зі щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира».
У цьому фрагменті Ісус вдруге заступається за Марію. Першого разу, як ми пам’ятаємо, він захищав її від претензій Марти, коли та дорікала, що Марія не допомагає їй приготувати стіл для Ісуса та учнів. Цього разу Ісус захищає її від закидів апостола Юди Іскаріотського щодо того, яку велику розтрату вона робить.
Марія на перший погляд здається доволі непрактичною особою. Проте Ісус її не тільки захищає, але й хвалить, пояснюючи, що її вчинок є пророчим: «Лиши її. На день Мого похорону зберегла вона те миро. Бідних матимете з собою повсякчас, Мене ж матимете не завжди».
Ісус хвалить любов Марії до Нього, як до Господа, ради Нього самого, а не дарів. Завдяки цьому приклад Марії з Вифанії нас заохочує, щоб ми вчилися чистої любові до Ісуса, тобто заради Нього самого. Ця любов має право виражатися в різних формах і ніколи не залишиться непоміченою Ісусом, Богом. Той, хто любить Бога заради Бога, отримав найліпшу частку в житті людини, а його вчинки завжди вказують тією чи іншою мірою на дорогу Бога до людини.
фінансово.
Щиро дякуємо!
