Роздуми над Словом Божим на Великий Вівторок
Сьогоднішнє Євангеліє зіставляє людське сподівання, а радше самовпевненість, із Божою надію на добро в людині.
Подія, описана в цьому Євангелії, відбувається під час Тайної Вечері.
У самому Євангелії сцена, коли Ісус відкриває своїм учням, що один з учнів Його зрадить, відбувається одразу після умивання Ісусом ніг учням. Весь опис Тайної Вечері сповнений деталей, які свідчать про надзвичайну відвертість і щирість Ісуса зі своїми учнями. Одна з цих рис – це наближення одного з учнів дуже близько до Нього, як читаємо: «А був за столом, біля грудей, той з Його учнів, що його Ісус любив. До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: “Спитайся лишень, хто той, про якого Він каже?” Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, Йому й говорить: “Господи, хто то такий?”» Другим знаком особливої відкритості Ісуса є те, що Він подав кусень хліба Юді.
Для Юди це був останній шанс прийняти Божу допомогу, Божу доброту.
Ситуація Юди
Трудним моментом у цій ситуації є наступні слова Євангелія: «І ввійшов тоді за куснем у нього сатана». Може здаватися, якщо читаємо неуважно, що саме цей кусень, поданий Ісусом, зробив так, що в Юду ввійшов сатана. Що ж відбувається насправді? Ісус цим куснем дає Юді пропозицію своє дружби, надзвичайної прихильності Бога до нього. Вибір залишається за Юдою. Ця пропозиція є лише пропозицією до добра, але Господь ніколи нікого не примушує, щоб ми чинили добро: залишає вільну волю і вибір людині.
Дуже небезпечним був духовний стан Юди — внутрішня роздвоєність. Юда вів подвійну гру. Це стан постійного тривання в брехні. Ніхто не здогадувався, що саме він задумав видати Ісуса. Він мусів постійно брехати, постійно бути несправжнім. І в той момент, коли Ісус подає йому хліб, він намагається збрехати Богу, — хоча Ісус до останнього дає йому шанс вийти із замкнутого кола брехні.
Така гра спотворює його душу. Він робить свій вибір на користь брехні, відкидаючи пропозицію Бога. Саме зі слів Євангелія, що «після цього в нього ввійшов сатана», слідує: Юда дуже добре розумів, що саме цей Ісусів жест означав. Для людей Сходу цей знак був дуже промовистим. Він означав, що людина, якій частку їжі подають таким способом, запрошена до особливої дружби.
Я не можу тут роздумувати над тим, чи в нього справді увійшов диявол, чи це була метафора, що показує стан його душі та рішучість у виконанні злого задуму. Особисто для мене важливо, що Юда, свідомо відкинувши ясну пропозицію Бога, внутрішньо преображається, з власного вибору стає нечулим і нездатним до добра. Він не може прийняти добра не тому, що це добро йому Бог не виражає, а тому, що сам себе вчинив нездатним його прийняти. В його серце справді міг увійти злий дух, який є батьком брехні, оскільки його серце відмовилось від Бога і Його любові. Насправді будь-який тяжкий гріх подібно, хоч і не такою самою мірою, спотворює душу людини. Кожне прийняття спокуси несе в собі відголосок зради Юди; кожна прийнята нами спокуса якоюсь мірою спотворює нашу душу подібно до того, як спотворила душу Юди.
Ситуація Симона-Петра
Друга частина фрагменту відкриває самовпевненість людини. Часом ми, подібно до Петра, можемо бути надто впевнені, що ніколи не зречемося Ісуса. Ми радіємо Його присутності, нам добре — можливо, з якимись труднощами, але все ж таки виходить не грішити, не впадати принаймні у тяжкі гріхи, і ми починаємо вірити, ніби вже ніколи не впадемо, ніколи не відречемося від Ісуса через тяжкий гріх. Часто в стані емоційного піднесення — а Петро, як бачимо з свідчень Євангелістів, був доволі емоційною особою, легко піддавався почуттям, — ми з усією певністю можемо пообіцяти Богові, що ніколи Його не зречемося. І ми впевнені, що так воно і буде!
Ісус Христос і тут виявляє своє делікатність стосовно нашої зухвалості: «Життя твоє покладеш за Мене? – відрікає Ісус. – Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся Мене».
Ісус добре знає, що буде зраджений; знає добре, хто Його зрадить (пор. Йн 2, 24; Йн 16, 30). Ісус має Боже знання про кожну людину, знає, що криється в глибині її серця, знає те, що з нею станеться. Але одночасно сподівається до самого кінця, що людина відвернеться від свого згубного рішення. Ісус бореться за людину до останнього моменту! Він не здається ніколи. Потім Він заступається перед своїм Отцем за людей, що проклинають Його, коли Він висить на хресті (див. Лк 23, 34).
Ісус бореться за врятування кожної душі, бо сподівається, що в кожній є можливість перемоги добра над злом і благодаті над гріхом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
