Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 31 березня
Коли увійшов у гріб свого друга Лазаря, Ісус був обтяжений власним людським горем від втрати дорогого друга, а також горем багатьох, кого смерть вражає як остаточна подія. Здається, що вона руйнує все, що відбирає смак життя і тим, хто залишився жити. Справді, у цьому уривку Євангелія всі здаються мертвими. Лазар, якому хвороба відібрала життя і який зараз спочиває в гробі. Сестри Марта й Марія, хоча вони мають релігійну свідомість і говорять про остаточне воскресіння з мертвих, але зараз перебувають у розпачі. Друзі та знайомі, які думають дуже логічно про Ісуса, але їм здається, що Він безсилий проти великого ворога життя – смерті (Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?).
Мудро добираючи слова до своєї оповіді, євангеліст Йоан дає нам зрозуміти, що Ісус не прийшов повернути Лазарю попереднє життя, тільки щоби повернути життя віри сестрам та всім присутнім. Це правда, що чиясь смерть, особливо несподівана, у молодому віці, внаслідок якоїсь несправедливості або особистої драми, завжди приносить смерть також і тим, що залишаються жити. Здається, смерть скасовує обітницю щастя, яка записана в кожному з нас. Смерть часто умертвлює самого Бога в нашому серці, адже Він здається несправедливим, відсутнім, якщо не жорстоким для нас. Я – воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши — житиме! Так являє себе Ісус Марті й Марії, що разом з усіма іншими покликані відбути мандрівку віри. А вона набагато важча від оживлення трупа.
Коли Ісус питає їх: Віриш тому? Марта відповідає Йому: Так, Господи, – каже йому, – вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей. Ця віра не осушує її сліз і не тамує людського почуття пустки. Але вона дозволяє їй побачити, що шлях життя не перервався назавжди. Що, довірившись Ісусові, життя стає можливим у кожній ситуації і в будь-яких умовах, навіть у ситуації смерті дорогої людини. Звільнити Лазаря, покритого полотнами, якими був зв’язаний, означає розірвати пута смерті, якими ми подумки вже зв’язали наших дорогих померлих. Ці пута заважають нам побачити їх на Божому шляху, живими в Бозі. А отже, заважають нам радіти їхній присутності, яка хоча і змінена, все таки залишається біля нас у силі Божого життя. А питання, скероване Ісусом до Марти, я сьогодні ставлю самому собі, знаючи, що відповідь ніколи не є забезпеченою чи незмінною: Віриш тому?
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
