Предивна Божа любов

Роздуми над Словом Божим на Великий Четвер

Вих 12, 1-8. 11-14

Тими днями сказав Господь Мойсеєві та Аронові в землі Єгипетській: «Місяць цей нехай буде вам початком місяців, перший нехай буде він вам між місяцями року. Промовте до всієї ізраїльської громади так: “Десятого дня цього місяця візьміть собі кожен для своєї сім’ї ягня: одне на хату. Коли ж сім’я буде замала на ціле ягня, нехай разом з найближчим у межу сусідом візьме ягня по числу душ; розрахуйте, щоб ягняти було досить для кожного, хто скільки зможе з’їсти. Ягня ж нехай вам буде без вади, самчик, одноліток; можете взяти його з баранців або з козенят. І держатимете його до чотирнадцятого дня цього місяця, і тоді нехай уся громада синів Ізраїля разом заріже його надвечір. І нехай візьмуть крови й помажуть нею одвірки і наддвірок у домах, де їстимуть його. Нехай їдять м’ясо тієї самої ночі; спеченим на вогні нехай їдять його, з опрісноками та з гіркими травами. А їстимете його ось так: стегна ваші попідперезувані, взуття ваше на ногах ваших, і посохи ваші в руках у вас; і їстимете поспішно: Пасха то Господня! Тієї ночі перейду по землі Єгипетській і уб’ю всякого первістка в землі Єгипетській, від людини до скотини, і над усімв богами єгипетськими вчиню суд; Я — Господь. Кров буде вам знаком по домах, де будете, і як побачу кров, мину вас, і не впаде на вас ніяка погибельна кара, коли уражу Єгипетську землю. І стане вам цей день на спомин, і ви святкуватимете його як свято Господнє; з роду в рід святкуватимете його як вічну постанову”».

Місяць Пасхи має бути початком місяців, першим між місяцями року. В єврейському тексті вжито тут слова рішон. Це слово походить від слова решіт: головний, найважливіший (реш — голова). Господь прагне, щоб мій вихід із гріха був найважливішим моментом мого життя, щоб Пасха Господа була чимось найважливішим у моєму житті. Пасха (тайна пасхальна) здійснюється під час кожної Євхаристії, а Євхаристія — центр дня, найважливіша хвилина історії. Тому найкраща Служба Божа твого життя — це та, яку в цей конкретний момент переживаєш, бо не знаєш, чи переживатимеш її завтра.

Слово решіт — перший вираз Біблії, який розповідає про створіння: бе решіт — на початку. Пасха — початок нового створіння. У Євхаристії — початок нового творіння. Тому без Євхаристії неможливо отримати досвід нового життя.

Споживання пасхального ягняти єднало родину і взагалі всіх, хто споживав Агнця. Ісус — Агнець Божий — помер, щоб розсіяних дітей Божих об’єднати в одну Божу родину. Тому без Євхаристії немає єдності. Євхаристія єднає, бо всі ми приймаємо Причастя з однієї чаші. Латинська мова називає причастя COMMUNIO — СПІЛЬНОТА!

У книзі Вихід (12,11) читаємо, що Пасху потрібно споживати похапцем (бехіпазон). Це слово має ще також інше значення: в острасі. Споживай Пасху в Господньому острасі, у боязні перед Його ділами, з великою шаною для Господа.

1 Кор 11, 23-26

Брати! Я прийняв це від Господа і вам передав: що Господь Ісус тієї ночі, коли був виданий, узяв хліб, і промовивши подяку, переломив і сказав: «Це — тіло Моє, воно за вас дається. Чиніть це на Мій спомин!» Так само й чашу взяв Він по вечері, й сказав: «Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові. Чиніть це щоразу, коли будете пити, — на Мій спомин!» Бо щоразу, як тільки будете їсти цей хліб і чашу пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде!

Коли святий Павло описує встановлення Євхаристії, то підкреслює, що це було тієї ночі, в яку Господь був виданий. Яка предивна Божа любов: Ісус залишає знак своєї вірності, союзу якраз тоді, коли сам переживає найбільшу зраду. Ісус залишив, віддав своє Тіло і Кров (тобто — повністю віддав себе) людині тієї ночі, коли був зраджений. Євхаристія — світло для кожної твоєї ночі. Ця Божа любов нехай освітлює кожну ніч твого життя: «І Світло світить у темряві, й тем­рява Його не огорнула» (Йн 1,5). Це була немов пошлюбна ніч, в яку Наречена зрадила свого Нареченого — тієї ночі. Це ніч, в яку Господь віддається людині. Переламаний хліб і чаша вина — образ крові і «зламаного» тіла на хресті. Чи вистачить цього тобі, щоб «віддатися» Ісусові?

Йн 13, 1-15

Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що надійшла Його година перейти з цього світу до Отця, полюбивши своїх, — тих, які у світі, — до кінця полюбив їх. Під час вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, видати Його, Ісус знаючи, що все дав Йому Отець в руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, встав з вечері, зняв одяг і, взявши рушника, підперезався. Потім налив води до вмивальниці й почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний. Підходить Він до Симона-Петра. А той каже Йому: «Господи, чи ж то Ти мені миєш ноги?» Ісус у відповідь йому сказав: «Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але пізнаєш після цього». Каже Йому Петро: «Ти не помиєш моїх ніг повіки!» Ісус йому відповів: «Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі Мною». Симон-Петро каже Йому: «Господи, не тільки мої ноги, але й руки та голову». А Ісус говорить йому: «Умитому не треба вмиватись, хіба тільки ноги, оскільки весь чистий; і ви чисті, але не всі». Адже Він знав того, хто зрадить Його, тому й сказав: «Не всі ви чисті». А коли помив їхні ноги і надів свій одяг, знову сів при столі й сказав їм: «Чи ви знаєте, що Я зробив вам? Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і добре ви кажете, бо Я Ним є. Отже, коли Я, Господь і Учитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. Адже Я дав вам приклад, щоб, як Я зробив вам, так робили і ви».

Ісус спершу обмиває ноги своїм учням. Чому? Руки — символ дії. Ноги — символ найприхованіших людських прагнень, інтимна частина життя. Коли твої прагнення — ноги — будуть очищені, то й руки — вчинки та дії — також будуть чисті. А Голова тіла — Христос не потребує очищення.

“ Коли служиш — живеш по-євхаристійному

Ноги — образ людських стежок. У Пс 119,105 написано, що слово Боже є світлом для ніг, бо завдяки Слову людина ходить дорогою життя, а не смерті. Ісус же каже до своїх учнів: «Ви очищенні словом, яке Я до вас промовив».

Ісус прагне очистити, обмити мої ноги своїм словом. Ісус цей свій учинок подав учням як приклад, як покликання. Обмивати ноги — це був обряд гостинності. Коли приходив гість, йому насамперед  належало обмити ноги. Ісус, обмиваючи ноги, прагне цим знаком показати, що має для своїх учнів найбільшу гостинність у своєму серці. Обмивати один одному ноги — це мати відкрите серце для ближнього, бути гостинним для Нього.

Обмивати ноги — це завдання слуги. Ісус бо, «маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, але понизив самого себе, при­йнявши образ раба, постав у подобі людини, і з вигляду був як людина» (Флп 2, 6-7). Приймаючи поставу слуги, служіння ближньому, ти стаєш подібним до Господа. Коли служиш — живеш по-євхаристійному!