Асамблея Республіки, тобто парламент Португалії, не погодився під час вівторкового голосування 29 травня 2018 р. на депеналізацію (звільнення від кримінальної відповідальності та/або покарання) так званої «асистованої смерті».
Рішення більшості депутатів на практиці означає брак згоди на легалізацію евтаназії.
За відкинення можливості легалізувати евтаназію голосували депутати португальської Соціал-демократичної партії, блоку Християнських демократів і Народної партії CDS-PP, а також португальської комуністичної партії, повідомляє Gość Niedzielny.
Депеналізацію асистованої смерті підтримали соціалісти, які зараз при владі у Португалії, «лівий блок» BE, «зелені», а також партія PAN («Люди, тварини, природа»). Проекти саме цих угруповань були предметом четвергових дебатів у парламенті.
Найбільше голосів отримав проекти соціалістів, який підтримали 110 депутатів (у португальському парламенті — 230 місць). 115 членів Асамблеї Республіки голосували «проти» і четверо утрималися.
У ході пленарної сесії, яка подеколи мала бурхливий перебіг, депутати фракцій, що підтримують евтаназію, вказували, що нові приписи слугують «гарантії страждальцям мати гідну смерть».
«Права людини не можуть спинятися на межі смерті», — переконували депутати ВЕ.
Своєю чергою, противники евтаназії вказували, що дозвіл на асистовану смерть може призвести у майбутньому до зловживань і суперечить законодавству, оскільки намгаається легалізувати убивство людей. Вони підкреслили, що паліативна опіка в Португалії занедбана, о 80% пацієнтів, які помирають, не мають до неї доступу.
«Вже саме голосування про легалізацію евтаназії виглядає недопустимим, оскільки воно суперечить основному закону», — аргументували під час дебатів політики CDS-PP.
Коментатори телеканалу SIC оцінили вівторкову дискусію в Асамбленї Республіки як одну з найважливіших в історії португальської демократії, яка бере свій початок від безкровного державного перевороту 1974 року, який поклав край консервативному режиму Салазара.
Плани лезалізувати евтаназію в Португалії останнім часом були критиковані у різних середовищах, зокрема лікарів, етиків і юристів, а також представників восьми віросповідних союзів, які скерували до парламентарів свій заклик.