Роздуми над Першим читанням на вівторок ІХ Звичайного тижня, рік ІІ
Любі! Ви чекаєте й прагнете приходу Божого дня, під час якого небеса, охоплені полум’ям, зникнуть, а розжарені стихії розплавляться? Ми за Його обітницею чекаємо нових небес і нової землі, в яких проживає праведність.
Тому, улюблені, очікуючи цього, постарайтеся, щоб Він знайшов вас у мирі, незаплямованими і бездоганними, а довготерпіння нашого Господа вважайте за спасіння.
Тож ви, любі, заздалегідь знаючи про це, стережіться, щоб не були ви зведені оманою беззаконних і не відступили від своєї непохитності, але зростайте в благодаті й пізнанні нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і нині, і в день вічності! Амінь.
2 Пт 3,12-15а.17-18
Так, на жаль, із Другого послання апостола Петра чуємо лише два уривки, сьогодні власне другий. У вільний час прочитайте те, що не проголошується під час Літургії.
Апостол Петро вказує на контекст, у якому живуть християни. Спочатку т.зв. «кінець світу», коли настануть нові небеса і нова земля. Ця подія не повинна наповнювати страхом. Бо віруючі чекають і прагнуть цього дня (в тексті буквально «пришвидшують, наближають»): дня справедливості й спасіння. Знаючи це, вони не повинні сходити на манівці.
З другого боку, омана беззаконних, магнітне притягування зла, що постійно спокушує. В очікуванні можна піддатися цим пустим солодким обіцянкам і — буквально — «випасти із своєї твердості».
Тому потрібно зростати в благодаті й пізнанні Христа. Знову те так важливе для цього послання слово — пізнання! Зростаючи в розумінні Бога, зберігаючи моральну незаплямованість, добре використаємо час очікування на вічність. Поки Господь проявляє терпеливість — не гаймо часу!
фінансово.
Щиро дякуємо!
