Чи сплата податків суперечить вірі?

Від 1 липня 2018 року в Самоа (Полінезія) стає чинним закон, згідно з яким уперше в історії цієї острівної держави її глава, а також духовні особи сплачуватимуть податок на доходи фізичних осіб.

Як глава держави — Ва’алетоа Суалауві ІІ, так і християнські спільноти (Католицька Церква і методисти) заявили про свою підтримку нового закону і про згоду сплачувати податок.

Натомість рішуче відмовилися від сплати податку конгрегаціоналісти. На островах Самоа саме вони становлять віросповідну більшість, охоплюючи 29% мешканців. Католиків там близько 20%.

Генеральний секретар конгрегаціоналістів, пастор Ваватау Тауфао заявив, що новий закон — це зневага до їхніх релігійних переконань, бо пастори конгрегаціоналістів живуть виключно з добровільних пожертв своїх вірних, а пожертви, як «дари серця», на його переконання, не повинні підлягати оподаткуванню. Посилаючись на той факт, що частина служителів — зовсім не багаті люди, голова конгрегаціоналістів зазначив: хоча деякі пастори збирають пристойну суму на своє утримання, то в більш віддалених куточках острова вони отримують дуже небагато.

Прем’єр-міністр Самоа, Туїлаепа Аіоно Саілеле Маліелегаої, розкритикував позицію конгрегаціоналістських пасторів. У промові, виголошеній в парламенті, він вказав, що деякі з них живуть у великих багатствах, їздять на вражаючих авто, створюючи корки на дорогах, і не бажають фінансувати будівництва й ремонту доріг у країні.

У відповідь представник конгрегаціоналістів пригрозив, що нове податкове законодавство стане початком кінця правління Туїлаепи, який перебуває на цій посаді вже 20 років. Однак уряд залишився непоступливим і заявив, що закон змінювати не будуть, а податки будуть стягувати.

Конгрегаціоналісти — радикальна гілка англійського кальвінізму, що відкололася від пресвітеріан у 1580 році. Заперечували потребу не тільки Вселенської Церкви, але й національних церковних об’єднань, стверджуючи незалежність кожної окремої церковної спільноти (конгрегації). Заперечення структур випливало з відкидання бюрократії (яка неминуче виникає при розростанні великих структур) та необхідності її фінансувати. Як послідовники індепентентів («незалежників»), що були варіантом пуританства, конгрегаціоналісти вважають деспотизмом будь-яку структуру, не тільки послух Папі у Римській Церкві, як англіканці, а загалом. Ієрархії як такої в них немає, на пастора кожна окрема спільнота («конгрегація») сама собі обирає когось зі своїх членів.