Гадаю, кожен із нас хоче бути любленим. Приємно, коли люди шукають нашої компанії, просять нас про пораду, висловлюють захоплення нашими досягненнями. Проте завжди знайдеться хтось, хто, м’яко кажучи, не любить нас.
Чи це привід для того, щоби занепасти духом? У жодному разі! Але з іншого боку — як тут іноді не засмутитися?
По-перше, почуття власної гідності
Здорове почуття власної гідності — це одна з основ щасливого життя. Воно формується з раннього віку. Коли я усвідомлюю свою гідність, то знаю, що ніхто не має права кривдити мене, нехтувати мною, зневажати мене. Я не вступаю у стосунки з людьми, які постійно критикують все, що я роблю, думаю, відчуваю, підрізають мені крила, найкраще знають, що для мене добре. Я знаю, що маю право на помилки і падіння, і що я маю право звернутися по допомогу. Я знаю, що я гідний, гідний любові й усього доброго, що відбувається в моєму житті. Всяке вплутування в токсичні стосунки пов’язується з підсвідомими переконанням, що я не заслуговую на краще. А це неправда. Цінність людини не вимірюється сумою заробітку, рівнем освіти, довжиною ніг чи фізичної формою. Кожен із нас — улюблена Божа дитина, кожного з нас Ісус любить так сильно, що помер за нас на хресті.
По-друге, прийняття критики
Критика сама по собі — не погана. Вона дозволяє нам повертатися на землю, коли ми надто довго літаємо в рожевих хмарах самолюбства. Але критика існує для того, щоби час від часу опускати нас на землю, а не для того, щоби постійно тримати на ланцюгу лицем до землі. Критику варто вислухати, збоку завжди краще видно, а захоплені нашим баченням ми часто не можемо адекватно оцінити, чи ідея має руки і ноги.
Не треба припускати, що критик має погані наміри. Він часто вказує на наші слабкі сторони з симпатії до нас, оскільки, наприклад, має більше досвіду в певній сфері. Тому добре буде вислухати уважно, подумати ретельно і… зробити по-своєму, якщо визнаємо закиди абсурдними. Це, зрештою, наша ідея, наше життя, ми за нього відповідальні.
По-третє, стійкість до різного роду агресії
Хейт — найгірший тип критики, найбільш єхидний, часто повністю «зі стелі». Стійкість до хейту — це, мабуть, одна з найцінніших навичок існування у віртуальному світі, бо більшість людей ніколи не скажуть в обличчя те, що так швидко і легко пишуть про нас в інтернеті. Коли я придумала і координувала благодійну акцію для тяжкохворого Миколайка, мене звинуватили в тому, що я роблю це, аби звернути на себе увагу. Бувало так, що випадковий читач мого блогу на основі однієї нотки робив (і публічно висловлював) думку щодо мене, і дуже рідко це було в стилі «яка ти чудова!». Чи стала я через це менш цінною? Чи постраждала від цього сутність того, чим я займаюся? Аякже! На мить мені стало прикро, але я обтрусилася, як пес після купання, і продовжую займатися своєю справою. Протягом років я виробила здорову дистанцію до себе і світу: я не ідеальна, але знаю свої переваги, я знаю, в чому я добра, і не дам себе умовити, що це не так. Хіба ти не на цій самій хвилі? Шкода. Не мусимо подобатися одне одному, а твоя думка не обов’язкова для мене.
Що ж, зрештою, я мурашка! Багато хто критикує святого Йоана Павла II, його противники здійснили замах на його життя. Навіть самого Ісуса постійно ненавиділи фарисеї. Чи змінив Він свою поведінку, чи пристосувався до соціальних очікувань? Отож.
Ще такий не народився, щоби подобатися всім
Ось що говорили наші бабусі й мами — і вони мали рацію. Ви не будете подобатися всім, не всі вас любитимуть, не всі цінуватимуть ваші зусилля. Ви повинні це знати і не мусите з цього приводу дерти на голові волосся. Це як погода — не маєте на неї жодного впливу. Ви не можете всі свої дії узалежнити від очікувань інших людей, бо оглядаючись на те, що говорять інші, ви не зробите нічого. Уявіть собі, що ви готуєтеся до подорожі своєї мрії. Хтось каже: «Їдь!» А хтось інший: «Не їдь!» І що ви робите? Ви тупцюєте на місці, постійно перепаковуючи речі в очікуванні прийняття від усього світу. Гадаю, ніколи не дочекаєтеся. Це стосується всіх дій і всіх рішень, з якими ми стикаємося. В кінцевому рахунку, це НАШІ рішення, і ми самі маємо їх прийняти, незалежно від того, що думає про це світ. Іноді нас дуже паралізує страх, що скажуть люди. Вони говоритимуть щось завжди і всюди, бо люди такі, але чи це насправді має таке велике значення, щоби заради чийогось схвалення відмовиться від своїх мрій?
Це не має сенсу
Хоч би ви були, як ангел: добрий, благородний і кришталево чесний — завжди буде хтось, хто припише вам погані наміри, критикуватиме, докучатиме, буде, як нав’язлива муха, що дзижчить: беззззз сенсу ця ідея, безззззнадійно ти це зробив, беззззнадійно виглядаєш…
Я раджу поставитися до такої мухи гуманно: відкрити широко вікно і хай летить у світ. А щоби не повернулася, встановити у вікні протимоскітну сітку. Її роль відмінно виконує самооцінка.
Отже:
Насамперед, почуття власної гідності…
Переклад CREDO за матеріалами: Дорота Смолєнь, Stacia7
фінансово.
Щиро дякуємо!
