Суха рука і сухі серця

Роздуми над Словом Божим на понеділок XXIII тижня Звичайного періоду, рік ІІ

Ми добре розуміємо, що означає мати непрацездатну праву руку. Людина суттєво обмежена в свободі, не може подбати про своїх близьких, забезпечити свою родину, бути щасливою з плодів своєї праці. Ми можемо ототожнювати з цією людиною людей безпорадних в цьому світі в будь-який спосіб. Обмеженість часом пов’язана з різного роду життєвими зраненнями чи станом убогості. Постава фарисеїв, що осуджувати Ісуса, який зцілив цю людину суботнього дня, насправді притаманна також невіруючим людям — тим, які, дивлячись на скрутну ситуацію бідного, реагують на це відомою приказкою «чому бідний, бо дурний», мовляв, сам винний у своєму стражданні… Часом погляди фарисеїв у деяких «віруючих» проявляється в хибному світогляді, ніби завжди будь-яке страждання є наслідком гріха цієї людини: буду праведний, мовляв, то страждання мене омине, а він згрішив, то й спіткала його кара…

Постава Ісуса щодо страждання іншої людини та щодо приписів закону є прикладом постави справжньої віруючої людини. Віра не робить вигляду, що знає причину страждання цієї людини, вона не осуджує і не оцінює, адже віра пов’язана з довірою до Бога і довірою Бога до кожної людини, а не «знанням» про (насправді уявну) провину того, хто страждає. Віра дозволяє на існування таємниці, тобто незнання про причину, віддаючи будь-який осуд Богові.

Завдяки розвиткові психології за останні сто років ми вже добре знаємо про існування психосоматичних хвороб, коли психологічні комплекси впливають на самопочуття і стан здоров’я. Наприклад, не секрет, що під впливом почуття страху людина може на деякий час не контролювати свої дії або і взагалі впасти в ступор. Добре знаємо, що, наприклад, перед виступом у великій аудиторії деякі люди ніяковіють так, аж не можуть і слова вимовити, хоча текст перед цим досконало вивчили напам’ять. Подібно критика інших заставляє людину закриватися, уникати будь-яких подальших дій, відмовлятися від продовження своєї справи, особливо коли йдеться про психічно вразливу людину.

Ми не можемо знати, що було причиною цієї хвороби цього чоловіка; проте, знаючи злобу фарисеїв і книжників та їхню схильність засуджувати інших, — цілком можливе, що ця хвороба могла бути пов’язана з відчуттям осудженості іншими людьми.

Ісус, Його любов, звільняє людину від постійної оглядки на думку іншої людини. Якщо зустрічаємося з Його любов’ю, критика інших людей у нашому серці поступається місцем довірі Богові та відчуттю, що Бог завжди тебе розуміє зсередини, і тому ніколи не осуджує. А навіть як ти помилився, Він знає, що це та помилка, яка тобі потрібна, щоб ти навчився, як треба. Люди, які в такий спосіб уміють підносити на духу і не вміють засуджувати, для мене є справжніми людьми віри, бо живуть довірою, що все в нашому житті сприяє нашому добру, навіть наші падіння, адже все в нашому житті є або з допуску, або безпосередньо з волі Божої…