Культура

7 класичних фільмів, які беруть початок з Апокаліпсису

25 Листопада 2018, 10:03 2096

«Одкровення» святого Йоана — це запис об’явлення, яке євангеліст пережив на острові Патмос. Неординарне бачення вважають пророцтвом. Шерег дивовижних образів, які святий Йоан намагався описати словами. Ряд послідовних образів, або просто… фільм! Крім того, демонстрований без проектора та екрану прямо в розум одержувача!

Мало того, що «Одкровення» було першим фільмом (не важливо, що тільки для одного глядача), та ще й яким! Воно відповідало на основні питання: куди ми йдемо, що на нас чекає і як все це закінчиться.

Як тільки з’явилися технічні можливості послідовно з’єднати зображення та показати їх перед аудиторією, творці почали шукати відповіді на питання про майбутнє нашої цивілізації та людини взагалі. На сьогодні створено тисячі фільмів, які є варіаціями на тему Апокаліпсису або деяких елементів «Одкровення» Йоана.

 

1.«Акіра», режисер Кацухіро Отомо, 1988

Класика наукової пост-апокаліптичної фантастики та найвідоміший у світі аніме-фільм, тобто японська анімація на основі манги — японського коміксу. Дія відбувається після Третьої світової війни, яка стерла Токіо з поверхні землі. На штучному острові створено мегаполіс НеоТокіо: місто, оточене хаосом, де повсякденне життя — це демонстрації, організована злочинність і корупція. Почуття безпорадності стикається з очікуванням приходу Акіри. Ніхто до кінця не знає, хто це такий. Спаситель? А може, винуватець остаточного знищення? З погляду «Одкровення»: Агнець чи Абаддон? Проте в цій історії немає місця для містики. Зло, яке діється, — це результат прийнятих людьми рішень, а надприродні сили — наслідок наукових експериментів.

 

2.«Армагеддон», режисер Майкл Бей, 1998

Армагеддон — це глобальна катастрофа, що насувається; її можна уникнути, тільки якщо кілька хоробрих американців (з невеликою допомогою одного божевільного росіянина) висадять у повітря астероїд, що мчить до Землі. Однак, якщо розглядати цю назву метафорично, посилаючись водночас на «Одкровення» святого Йоана, в якому Армагеддон — це місце остаточної битви армій ангелів і демонів, головним місцем дії можуть виявитися душі героїв. Збереження світу буде дуже дорогим і пов’язане з найвищою жертвою. Це дуже помпезно і по-американськи, але важко стримати сльози, що котяться з очей.

 

3.«Апокаліпсис», режисер Мел Гібсон, 2006

Почнемо з дуже специфічного контексту цього фільму. Це перша робота Ґібсона після «Страстей», які розповідають про муки і смерть Ісуса так натуралістично, як ніколи раніше в кіно. А сам Ґібсон — виконавець головної ролі в класичному пост-апокаліптичному фільмі «Скажений Макс». В «Апокаліпсисі» Ґібсон також не щадить персонажів і глядачів, показуючи людську жорстокість. Натякаючи назвою на «Одкровення» святого Йоана, він показує світ, здавалося б, далекий від римської або нашої, західноєвропейської, цивілізації. У, як це виявляється в фіналі, її заключному етапі. Світ майя закінчився так само, як цивілізація стародавнього Риму. І як закінчиться колись наша.

 

4.«Час апокаліпсису», режисер Френсіс Форд Коппола, 1979 рік

Ще одна велика кінофреска й чергова історія про кінець світу, яким у другій половині ХХ століття здавалася війна у В’єтнамі. Це не Бог руйнує світ, а людина, яка почувається богом. Розв’язуючи війну, знищує також і себе, нищить людське тіло і душу, а також все, що її оточує. Вільна адаптація «Серця пітьми» Джозефа Конрада — один із найсильніших художніх антивоєнних творів. Також вражають блискучі музичні образи, які назавжди залишаються в пам’яті: сцена перед знищенням — безтурботний краєвид джунглів раптом вибухає напалмовим полум’ям, коли Джим Моррісон починає співати «The End»; вертольоти, які летять, шикуючись, як демонічна сарана під вагнерівський «Політ валькірій»…

 

5.«Ангел знищення», режисер Луїс Бунюель, 1962 рік

У цьому камерному фільмі ніби не йдеться про кінець світу, а ангел знищення, якого можна було б ототожнити з апокаліптичним Абаддоном, з’являється лише в назві. Але чи це справді так? Історія здається дивною: група людей із вищих верств суспільства прибуває на прийом до вишуканого маєтку. Коли всі гості та господарі збираються в одному із залів після вечері, то виявляється, що вони не можуть залишити цю кімнату. Загадкові, містичні причини не дозволяють їм переступити через поріг. Не тільки вони не можуть вийти, ніхто не може увійти до них. Минають дні, брак їжі, фізіологічні потреби та інстинкт виживання починають правити частиною групи; інші персонажі не в змозі знести дивну ситуацію. Про що ця історія? Про кінець світу аристократії? Про соціальні норми, які пережили себе? А може, про знищення, яке чекає на тих, хто не зміниться на краще?

 

6.«Дитина Розмарі», режисер Роман Поланскі, 1968

Без фанфар і феєрверків у затишній квартирі на Мангеттені народився апокаліптичний звір, тобто Антихрист, дитя сатани. Його народження не супроводжується жодними незвичайними явищами. Можливо, лише його мати надмірно стривожена. А може, вся історія про диявольську змову — це тільки її хвора уява? Жах, що наростає, почуття безвиході, клаустрофобна атмосфера, яка не дозволяє вільно дихати, геніальна музика Комеди: цей фільм — шедевр, з якого за кілька років виросте «Омен» та інші диявольські жахи. Але тільки тут вдалося відійти від буквального і водночас викликати у глядача страх. Чи ви впевнені, любий глядачу, що знаєте природу реальності?

 

7.«Сьома печатка», режисер Інгмар Бергман, 1957

Це найстарший фільм у цьому списку, але його не можна оминути. Насамперед, він починається цитатою з «Одкровення» святого Йоана, від якого походить назва фільму. По-друге, він ненавмисне зістарів. Найбільше перешкоджає у сприйнятті спотворений звук труб. Здається, що це сім ангелів одночасно дмуть у сім сурм. Вся історія — це розповідь про дорогу та мораль. Головний герой, лицар, який повертається з хрестового походу додому, по дорозі розігрує партію в шахи зі Смертю. На кону з одного боку — життя, а з іншого — правда про суть всіх речей, насамперед, про природу Бога. Що таке кінець світу? Може, просто смерть, індивідуальний відхід? Може, після неї вже нічого немає, тільки справедливість, бо Смерть поведе в своєму танці — страшному і водночас гротескному — кожного. Фінальний «танець смерті» не сумний. Частина героїв помирає, але на світі залишаються подружжя і дитина. Залишається життя, яким можна насолоджуватися.

Переклад CREDO за: Магдалена Валюсяк, Stacja7

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: