Діагноз лікаря на кінець світу

Роздуми над Словом Божим на І неділю Адвенту, рік В

Адвент — це час радісного очікування на прихід Господа. Однак Євангеліє, Добра Новина, вже на самому початку, в цю першу неділю, говорить нам про жахливі речі, які скоріше паралізують страхом, ніж наповнюють затишним хвилюванням очікування.

Ісус у своїй апокаліптичній промові одне за одним вживає слова, що описують негативні почуття людей: сум’яття, тривога, збентеження. Відомо, що коренем усього є страх, який ми всі успадкували після гріхопадіння Адама та Єви. Цей страх, здається, знаходиться повсюди: вгорі (сонце, місяць, зорі), на землі серед переполоху народів, а також у розбурханому морі серед ревіння його хвиль.

Далі зустрічаємо слово, що його міг вжити тільки євангеліст Лука, який за фахом був лікарем: Люди змертвіють від страху… дослівно «зімліти», «перестати дихати» або навіть вмерти від страху. Ось такий діагноз визначає Лука в очікуванні на те, що на світ надійде.

Коли надходить Господь, хитаються небесні сили, тремтить земля і вирує море. Хмара, сила і слава, що супроводжують Сина Чоловічого, — це характерні слова для опису Божого об’явлення. Так пізнає Бога грішна людина.

В Едемському саду все було інакше. Коли людина чує голос Бога, вона бачить Його кроки, Його проходження серед дерев раю у подиху дня (Бут 3,8).

Подібні відчуття мав пророк Ілля на Божій горі Хорив, коли чекав на прихід Господа. Господь сказав йому: «Вийди, встань на горі перед Господом». І ось прийшов Господь. Великий, потужний вітер, що розривав гори й трощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! По землетрусі — вогонь, та не й у вогні Господь! Після вогню — тихесенький, лагідний вітрець. Скоро Ілля його вчув, то затулив обличчя плащем, вийшов і став при вході в печеру (1Цар 19,11-13). Вітер, землетрус і вогонь будуть там, де Бога нема. Всі ці явища стануться наперед для тих, хто на Господа не очікує, хто живе, наче Його нема.

Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення! Визволення — буквально викупити назад. Відкупитель — це близький член родини, який має обов’язок дбати про кожного з роду, хто потрапив у боргове рабство, або у полон. Він має також обов’язок викупити назад землю, щоб спадщина залишилась цілою.

Ось цей Відкупитель зближається. Наше завдання на час Адвенту — випростатись і підвести голову. Випростатись означає не обтяжуватись обжерством і пияцтвом. Підвести голову — це заклик до постійної молитви, до споглядання небесного, в очікуванні на Його близький прихід.