Дерево життя

Роздуми над Словом Божим на урочистість Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії

Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий. Через слова архангела Гавриїла пізнаємо, що Марія була отінена, тобто відмежована і захищена Всевишнім. Саме це означає непорочне зачаття Марії. Вона міццю передбачених заслуг Ісуса Христа була збережена від первородного гріха. Марія — перша відкуплена людина. Це був Її особистий привілей від Бога. Її спасіння виняткове, адже воно відбулося найбільш величним чином: Великі речі вчинив мені Всемогутній (Лк 1,49). Марія повною мірою відчуває і приймає цей дар спасіння. Вона сама називає Бога своїм Спасителем.

Пресвята Діва не тільки величає Всемогутнього Бога у своєму житті, але й радіє у Ньому самому: і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм (Лк 1,47). В Євангелії від Луки сказано, що крім Марії такою ж блаженною радістю радів тільки Ісус Христос у Святому Дусі, прославляючи Отця: Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі (Лк 10,21). Ці дві молитви цілковито співзвучні. Радість Марії у Бозі — це радість від участі в житті Пресвятої Трійці.

Непорочно зачата — єдина не вигнана з Раю. Багато різних дерев виростив Господь Бог в Едемському саду, принадних на погляд і добрих для поживи, проте жодне з них не було деревом життя (Бут 2,9). Це прекрасний образ Марії, Божої Матері. Тільки Вона була зрощена Богом посеред саду, у самому його центрі, а благословенний плід її лона — Ісус Христос. Ніхто з людей не спожив із дерева життя, доки не породила Діва Марія.

Дуже важливий текст, що розкриває ставлення Бога до Марії у непорочному зачаті, знаходимо в останньому реченні Райської історії людства: І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум’яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя (Бут 3,24). Господь сам зберіг дорогу до дерева життя своїм вогнем. Марія була отінена Святим Духом, прихована в тіні крил Всемогутнього від смертельної посухи, завжди зберігаючи в собі Боже життя, завжди залишаючись незайманою посеред Едемського саду.

Святий Єфрем вкладає в уста Марії такі слова: «Як гора Синай, я тебе носила, не поглинута твоїм вогнем, бо ти його приховав, щоб мені не зашкодив. Не спалив мене Твій пломінь, на який не можуть дивитися серафими».

Святий Єфрем продовжує: «Той, хто від початку рівний Отцеві, став дитиною в лоні Марії, дав нам свою велич, а взяв нашу слабкість, з нами став смертним, а в нас вщепив своє життя, щоб ми не померли. […] Дерево, що росте посеред раю, не дало Адамові плоду для підтримання життя. Плід явився в лоні Марії і був даний Адамові, який через нього отримав життя».

Триває Адвент. Господь приходить, приходить через Марію Непорочно Зачату.