Роздуми над Словом Божим на 18 грудня
Подія благовіщення Пресвятій Діві Марії була описана в Євангелії від Луки. Завдяки йому ми можемо пізнавати таємницю прийняття і втілення Божого Сина. Сьогодні євангеліст Матей зображує інше, не менш таємниче благовіщення — святому Йосифові. Це погляд у біблійний сон обручника Марії. Бог використав такий спосіб, щоб об’явитися Йосифові та покликати його прийняти Марію і втіленого Божого Сина.
Йосиф із Марією вже були заручені. Вони вважалися чоловіком і дружиною, однак, відповідно до традиції, ще не жили разом упродовж року. Благовіщення Марії відбулося в Її домі. Коли говориться, що ангел увійшов до Неї, це означає не конкретний будинок у Назареті, а саму особу Марії, духовний простір Її серця. Серце — те місце, де відбувається діалог із Богом, де приймаються всі рішення. Подібне чуємо також у випадку Йосифа. Ангел входить саме у його задуми, являючись йому уві сні: коли він це задумав, ангел Господній з’явився йому уві сні й мовив: «Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку». Отож в обох випадках Господь промовляє до серця Марії та Йосифа.
Марія і Йосиф також чують однакові слова благовіщення: не бійся. Це був заклик довіритись Богу, для якого немає нічого неможливого. Однак цього разу Він приходить не як Всемогутній володар, лише як беззахисне, ще не народжене немовля. Він очікує, щоб Його взяли/прийняли. Марія перша прийняла Божого Сина. Далі святий Йосиф узяв Марію до себе разом із Тим, Хто в Ній був зачатий від Святого Духа.
Взяти, прийняти — це перший обов’язок і завдання Йосифа. Він виконує його негайно і без зволікань за словом ангела: Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку. Таким чином Йосиф стає доморядником Бога, завідувачем Його найбільших дарів. Він стає опікуном Святого Сімейства, тим, хто бере під свій захист. Ця дія повториться ще двічі: Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет. Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет (2,13-14). Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю. Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю (2,20-21). Дії святого Йосифа становлять точне відлуння Божих задумів.
На жаль, спершу тільки Марія та Йосиф приймають Ісуса. Решта народу закривається на цей дар: [Слово] прийшло до своїх — а свої його не прийняли (Йн 1,11). Це надзвичайно тяжкий та болісний гріх, адже у Євангелії від Матея читаємо, що навіть диявол двічі намагався взяти Ісуса (4,5 і 8). Ми не вміємо приймати Божих дарів, часто боїмося відкритися Богу, боїмося, що Він змінить наше життя.
Тому Матей продовжує тему взяття не з людської, а з Божої сторони: По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору (17,1). Так відбулося Преображення на горі Тавор. Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох (20,17). Так Господь сповістив апостолам про свою муку, смерть і воскресіння. І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти й тужити (26,37). Так Господь прийняв учнів у свою молитву в Гетсиманії.
Нарешті, Ісус-таки буде взятий людьми: Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту (27,27). Та це вже, здається, далеко не адвентова тема… Проте вона дивовижно продовжується, бо каже Ісус: А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й візьму вас до себе, щоб де Я були й ви (Йн 14,3). Прийди, Господи Ісусе!
фінансово.
Щиро дякуємо!
