Дозволити Богородиці поглянути на нас, обійняти і взяти нас за руку заохотив вірних Святіший Отець у перший день нового року. Папа наголосив, як важливо зберігати здатність дивуватися перед лицем втілення Божого Сина.
«Всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами». Ці слова євангеліста Луки з розповіді про народження Ісуса стали відправною точкою роздумів Папи Франциска. Він поділився ними у проповіді під час Святої Меси з нагоди урочистості Пресвятої Богородиці Марії, яку 1 січня 2018 р. очолив у базиліці святого Петра у Ватикані, повідомляє Vatican News.
Бог із людством назавжди
«Здивування — це наставлення, яке слід мати на початку нового року, оскільки життя — це дар, який дає нам можливість завжди розпочинати наново», — сказав Святіший Отець. Це також нагода здивуватися, споглядаючи Бога, який став малим дитям в обіймах Матері, яка годує власного Творця.
«Це таємниця сьогоднішнього дня, що викликає нескінченний подив: Бог пов’язався з людством назавжди. Бог і людина завжди разом, і це добра новина на початок року: Бог це не далекий володар, що самотньо мешкає в небі, а втілена Любов, народжена, як і ми, від матері, щоби стати братом для кожного, щоб бути близьким. Бог близькості! Перебуває на колінах матері, яка є також нашою матір’ю, виливаючи звідтіль нову ніжність на людство», — мовив проповідник. Завдяки цьому ми краще розуміємо Божу любов, яка є водночас «батьківською і материнською».
Дар подиву перед обличчям Бога
Отож, на початку року слід просити в Діви Марії «благодаті подиву перед Богом несподіванок», оновити «початковий подив», коли в нас зродилася віра. І Богоматір допомагає нам: породивши нам Господа, «народжує нас для Господа», відроджуючи в нас подив віри, бо «віра — це зустріч, а не релігія». І як «життя без подиву» стає буденним та сірим, так і віра.
Також і Церква потребує цього дару, щоб не перетворитися «в музей минулого». «Богородиця, натомість, вносить у Церкву атмосферу домівки, дому, в якому мешкає Бог новизни», — вів далі Папа. Він запросив вірних дозволити, щоб Вона поглянула на нас, обійняла та взяла за руку.
Дозволити поглянути на себе
Як зауважив Святіший Отець, ми, особливо, у важкі хвилини, «справедливо скеровуємо свій погляд на Богородицю, на маму». «Прекрасним, натомість, є дозволити насамперед Їй поглянути на нас, — сказав Франциск. — Коли Вона дивиться на нас, то бачить не грішників, а дітей. І якщо кажуть, що очі є дзеркалом душі, то очі повної благодаті відображвють красу Бога, проектують на нас рай».
Цей материнський погляд «допомагає зростати у вірі», яка є «зв’язком із Богом, що охоплює цілу людину». Завдяки Її поглядові ми бачимо себе як любих дітей серед Божого віруючого люду; він допомагає нам любити одні одних. Богородиця вкорінює нас у Церкві, «де єдність вартує більше, ніж відмінності», а Її погляд нагадує нам, що «для віри суттєвою є ніжність, яка стримує літеплість».
«Погляд Матері, погляд матерів. Світ, який дивиться у майбутнє без материнського погляду, є короткозорим, — сказав Папа. — Може, навіть збільшить прибутки, але більше не зуміє бачити в людях дітей. Будуть заробітки, але не для всіх. Житимемо в тому самому домі, але не як брати й сестри. Людська родина тримається на матерях. Світ, у якому материнська ніжність зведена до чистого сентименту, може бути багатий на речі, але не на завтрашній день. Божа Мати, навчи нас Твого погляду на життя і зверни свій погляд на нас, на наші злидні. Зверни на нас свої милосердні очі!»
Дозволити себе обійняти
Після погляду «в гру вступає серце», в якому «Марія зберігала всі ці речі, роздумуючи над ними». І в сьогоднішньому «роздробленому» житті, де ми ризикуємо загубити провідну нитку, «обійми Матері» є суттєвими. Навколо нас так багато самотності: увесь світ поєднаний, але здається дедалі більше відособленим.
«Ми потребуємо довіритися Матері. В Святому Письмі Вона обіймає чимало конкретних ситуацій і перебуває там, де існує в цьому потреба: вирушає до родички Єлизавети, поспішає з допомогою молодятам із Кани, підбадьорює учнів у світлиці Тайної Вечері… Марія це ліки від самотності й поділів», — наголосив Папа. Марія знає, «що для того, щоби втішити, замало слів, необхідна присутність». «І Вона присутня як Мати. Дозвольмо Їй обійняти наше життя», — закликав він.
Дозволити взяти себе за руку
Врешті, як зауважив Святіший Отець, «матері беруть дітей за руку та з любов’ю вводять їх у життя». Однак сьогодні чимало дітей, «прямуючи самостійно, гублять дорогу; вважають себе сильними, і пропадають; вільними — й стають невільниками». «Скільки ж то людей, забувши про материнську любов, живуть у гніві й до всього байдужі! Скільки ж то, на жаль, реагують на все й на всіх зі злобою та жовчю! Життя є таким… Показати себе лихим іноді здається ознакою сили. Однак це лише слабкість», — мовив Папа. Він підкреслив: ми повинні вчитися від матерів, що «героїзм полягає у самопожертві, сила — в милосерді, мудрість — у лагідності».
Й оскільки «Бог не обійшовся без Матері», то ще більше Її потребуємо ми. Сам Ісус дав нам Її не в якийсь там момент, але перебуваючи на хресті. Тож «Богородиця не є чимось факультативним, Її слід прийняти в своє життя». Вона — Цариця Миру, яка «перемагає зло та виводить на дороги добра».
фінансово.
Щиро дякуємо!
