У Ватикані представлено лист Святішого Отця з нагоди 25-річчя Папської Академії за життя.
«Людська спільнота — це Божа мрія ще до створення світу (пор. Еф 1,3-14). В ній вічний Син, породжений від Бога, взяв тіло й кров, серце і почуття. У таїнстві породження великий людський рід може віднайти самого себе», — цими словами Папа Франциск розпочинає листа, адресованого архієпископу Вінченцо Пальї, президентові Папської Академії «За життя». Лист приурочений до 25-річчя заснування цієї інституції, що святкуватиметься 11 лютого 2019 року. Представлення листа відбулося у вівторок, 15 січня, повідомляє Vatican News.
Відновити очевидність Божого захвату людиною
У вступній частині Папа наголошує на важливості «зростати в усвідомленні нашого спільного походження зі створіння та Божої любові». Христини визнають, що в Єдинородному Божому Сині «об’являється ніжність Бога та Його прагнення відкупити» кожну дійсність людства, яка почувається втраченою, а тайна хреста і воскресіння показує, «як далеко оте Боже прагнення спрямоване на відкуплення та сповнення людини».
Ми повинні «відновити очевидність захвату Бога людиною», яку Він створив «на свій образ — чоловіком і жінкою», як «духовну й чутливу істоту, свідому та вільну». «Стосунки між чоловіком і жінкою є визначним місцем, у якому все створіння стає співрозмовником Бога та свідком Його любові», — зазначає він, додаючи, що людська сім’я — це спільнота, з якої походимо й до якої прямуємо.
«У наш час, — наголошує Святіший Отець, — Церква покликана наново рішуче звіщати гуманізм життя, що випливає з цієї палкої любові Бога до людської істоти. Завдання зрозуміти, підтримувати та захищати життя кожної людини черпає натхнення з цієї безумовної Божої любові».
Захоплива й плідна історія
Саме цим, за словами Франциска, надихалася діяльність Папської Академії «За життя» з моменту її заснування 25 років тому. Вона розвивала ініціативи «навчання, формування та інформування», щоб показати, що «наука й техніка, поставлені на служіння людській особі та її фундаментальним правам, роблять внесок у цілісне добро людини та в здійснення Божого задуму спасіння» (святий Йоан Павло ІІ, Апостольський лист motu proprio «Vitae mysterium», 11 лютого 1994).
Нового пориву діяльності Академії надав оновлений статут від 18 жовтня 2016 року. Він був скерований на те, щоб «зробити роздуми над цими темами уважнішими до сучасного контексту, в якому зростання темпу науково-технічних інновацій та глобалізації помножує взаємодію, з одного боку, між культурами, релігіями та знаннями, а з іншого — між різними вимірами людського роду та спільного дому, в якому він живе».
Людська деградація та парадокс «прогресу».
Як зазначає Папа, на нинішньому історичному етапі оте захоплення на користь людства переживає серйозні труднощі. Радощі сімейних взаємин та суспільного життя виглядають «зношеними», а «взаємна недовіра» зростає через непомірне шукання особистих інтересів і «непогамоване суперництво», яке не відмовляється від насильства.
«Відстань між одержимістю власним добробутом і загальним щастям людства, здається, так зростає, аж спонукає думати, ніби між окремою особою та спільнотою людства відбувається справжній розрив як такий», — пише Святіший Отець. Він вказує на існування «антикультури» байдужості щодо спільноти, «ворожої до людей та спільницької до всемогутності грошей».
Папа стверджує, що ця ситуація вказує на парадокс: як могло трапитися так, що «саме тоді», коли економічні й технологічні ресурси дали би змогу належно дбати про спільний дім і людський рід, саме з цих ресурсів «походять наші найагресивніші поділи та найгірші кошмари»? Мусимо визнати, що «грошова система та ідеологія споживання» селекціонують наші потреби й «маніпулюють нашими мріями».
Відповідальне слухання
«Християнський люд, збираючи волання, викликані стражданням народів, повинен протидіяти негативним духам, які розпалюють поділи, байдужість, ворожість. Зробити це не лише для себе, але для всіх. І повинен чинити це відразу, перш ніж буде вже запізно», — наголошує Глава Католицької Церкви. Головною темою нашого звіщення має стати «реабілітація Божого створіння до радісної надії, що випливає з його призначення».
Це вимагає «універсальної етичної перспективи», уважної до теми створіння та життя. Слід звернути з «помилкового шляху», яким прямувалося протягом багатьох десятиріч, шляху «руйнування гуманізму, ототожнюваного з будь-якою ідеологією прагнення могутності». І Церква «першою повинна» віднайти красу справжнього гуманізму, що черпає натхнення з «акту Божої любові».
Важке завдання для Церкви
Як визнає Папа Франциск, відкриття цього гуманістичного горизонту стикається з труднощами також і в лоні Церкви. Тож чи наше свідчення відповідає нагальним викликам теперішньої епохи? «Ми повинні, — підкреслює він, — серйозно запитувати себе, чи достатньо зробили для того, щоб запропонувати свій особливий християнський внесок у бачення людини, спроможне підтримувати єдність сім’ї народів у сучасних політичних і культурних обставинах».
Будувати загальне братерство
Папа зазначає, що настав час запропонувати нове бачення братерського й солідарного гуманізму. Ми знаємо, що необхідні для цього віра й любов черпають своє натхнення з таїнства відкуплення в Ісусі Христі, як також те, що «свідомість і почуття людської особи не є непроникними чи нечутливими для віри й діл цього універсального братерства, засіяного Євангелієм Божого царства».
«Бо одна річ — почуватися змушеними жити разом, а інша — цінувати багатство й красу насіння спільного життя, яке слід разом шукати й розвивати. Одна річ — миритися з тим, щоб сприймати життя як боротьбу з нескінченними антагонізмами, а інша — визнати людський рід як знак життєдайності Бога Отця та обітницю спільної долі», — пише Святіший Отець. Він згадує повчання своїх попередників про те, що всі дороги Церкви ведуть до людини, адже Церква «зберігає знаки благословення та милосердя, призначені Богом для кожної людської істоти, яка приходить у цей світ».
Розпізнавати знаки надії
У здійсненні цієї місії не бракує заохочення та ознак Божого діяння в наші часи. Їх потрібно розпізнавати, «уникаючи затемнення горизонту негативними аспектами». Протягом 25-ти років своєї історії наукова спільнота Папської Академії «За життя» засвідчила, що вона «вписується в цю перспективу».
Майбутнє Академії
Роздумуючи в світлі вищесказаного над майбутнім Папської Академії, Святіший Отець насамперед звертає увагу: щоб збагнути сенс людського життя, слід посилатися на «динамізм поколінь», що допоможе уникнути «виключно біологічної концепції» чи «загальної абстракції». Те, що ми живі, усвідомлюємо після того, як ми вже «отримали» життя; жити — це бути чиєюсь дитиною.
Можливість «спрямувати економічний розвиток і науковий поступ» до союзу з людиною заради дбання про все людство та про гідність кожної особи випливає з «любові до створіння, яку нам допомагає поглиблювати і просвічувати віра». Таким чином, «перспектива глобальної біоетики, з її широким баченням та уважністю до впливу довкілля на життя та здоров’я, становить значущу нагоду для поглиблення нового союзу між Євангелієм і створінням».
У світлі того, що спільність у єдиному людському роді «накладає глобальний підхід і вимагає від всіх нас вирішувати поставлені питання в діалозі між різними культурами й суспільствами», Папа висловив побажання, щоб Академія «За життя» стала «сміливим місцем цього зіставлення та діалогу», зокрема, беручи участь у дебатах про права людини. Адже в той час, як «гадані права свавільного чи волюнтаристського характеру» домагаються загального визнання, — щодо значної частини людства порушуються «елементарні та фундаментальні права».
Ще одним «фронтом» для роздумів Святіший Отець називає нові технології. Вони сьогодні дозволяють на дуже глибоке втручання в живу матерію, так що навіть людське тіло може зазнавати втручання, яке змінює не лише його функції та можливості, але й спосіб творити взаємини на особистому та суспільному рівнях. «Отож необхідно насамперед зрозуміти епохальні переміни, які звіщаються цими новими кордонами, щоб визначати, як спрямовувати їх на служіння людській особі, шануючи та підтримуючи її внутрішню гідність», — пише він, вказуючи на невідкладність «уважного розпізнавання».
Врешті, «медицина й економіка, технології та політика, що опрацьовуються посеред сучасного міста людини, повинні залишатися виставленими також — і насамперед — для оцінки, яка висловлюється периферіями землі». Це потрібно для уникнення того, щоб «численні та надзвичайні ресурси», надані людині науковими й технічними пошуками, не «затемнили радості братерського взаємоподілу та радості спільних починань».
фінансово.
Щиро дякуємо!
