Вірити Богові «на слово»

Роздуми над Словом Божим на понеділок VI звичайного тижня, рік І

Того часу вийшли фарисеї і почали спе­ре­чатися з Ісусом, вимагаючи від Нього знамення з неба, випробовуючи Його. Зітхнувши своїм духом, Він ка­же: «Чому оцей рід знамення шукає? Воістину кажу вам, що не буде дано цьому родові знамення!» Залишивши їх, Він сів знову в човен і вирушив на другий бік.

«Того часу вийшли фарисеї і почали спе­ре­чатися з Ісусом…» Чому фарисеї так часто сперечалися з Ісусом, а одночасно не слухали Його й не приймали Його слів? Метою цих запитань і сперечань було не пізнання правди, а радше бажання впіймати Ісуса на слові, випробувати Його й довести Його неправоту. Чому? Так буває з людиною, яка знає, що вона сама не права, а продовжує сперечатися, кричати й не хоче слухати жодних логічних доказів, аби лиш не визнати своєї помилки й безсилля. Якби вони врешті послухали Ісуса, їм би довелось визнати, що вони не знають і не розуміють багатьох речей. А це могло б підірвати їхній авторитет, значущість, навіть відносини з Богом. Вони вважали себе мудрими, але перед словами Ісуса їхня мудрість зникала як роса на сонці. А слухати Його вони не хотіли. 

Просили знаку, бо «вони гадали, що небесного знаку Він не в змозі вчинити» (Теофілакт Болгарський, Толкування на Євангеліє від Марка).

А «хто потребує знаків?» — запитує Йоан Золотоустий. І сам же відповідає: «Якого ж знаку просили вони з неба: зупинки сонця? Приборкання місяця? Виклику грому? Зміни повітря чи ще чогось подібного? … Якщо вони говорили про знаки, які були за часів фараона, то в ті часи треба було визволитися від ворога, тому знаки мали місце зі зрозумілих причин. Той же, Хто прийшов до друзів, не потребує таких знаків» (Йоан Золотоустий, Гомілії на Євангеліє від Матея). 

Як часто я вірю Богові на слово? І чи взагалі я вірю Божим словам? Коли віритиму Йому, Він чинитиме знаки в моєму житті: дасть пізнати Його присутність  — що Він поруч, що Він Той, Хто Є!