Пожежі й катаклізми загострюють людські відчуття — як позитивні, так і негативні. Людина теж стає слабкою і незахищеною під час таких подій, особливо в наш час, причому передусім — в інформаційному плані. І ось знову ШІ не дає нам спокою. Хоча насправді — не сам ШІ, а ті, що його використовують, або ті, що споглядають плоди його використання.
Про спотворений образ Бога і легковірність людей, зокрема в часи цифрового контенту, роздумує о.Петро Балог.
Стався черговий катаклізм: пожежа у Каліфорнії (зрештою, досить звичайне там явище), і ось знову кружляє мережею: «Один-єдиний храм вцілів серед пожежі». І на доказ — картинка храму. Трохи підфарбованого червоним, щоб виділявся, а згарища навколо підтемнені. Дуже символічно.
Щоправда, на іншій картинці з тим самим текстом той «єдиний вцілілий храм» отримав інший архітектурний стиль. Що поєднує ці картинки, крім напису під ними, — це ширення їх різними «побожними» сторінками у ФБ чи в Інстаграмі, брак новин про це в будь-якому новинному сервісі, а ще тисячі «амінькань» у коментарях.
Або ось іще картинка зі «вцілілим будинком побожного католика в Каліфорнії», який написав на дверях свого дому: +К+М+В 2025, тобто «ініціали трьох царів», що зазвичай пишеться на Богоявлення, — і ось «чудо»: все навколо згоріло, а цьому дому хоч би що! Тисячі вподобайок і подяк Богу за «істинну віру», «чудо» і т.п. Напис урятував будинок! Інші не написали, а цей — так. Магія! (Особлива магія — в тому, що на цілий район досить католицького Лос-Анджелеса знайшовся один-єдиний католик…)
Проблема не в самих інформаційних атаках на простих (і в цьому випадку — побожних) людей. Проблема знову в архаїчному мисленні про Бога; мисленні, не очищеному ще з язичництва, як це було за часів племінного роду Авраама, і потім у початках Ізраїля. «Наш Бог сильніший від ваших богів; Бог Авраама винищив ваші міста, жінок і дітей». Відповідно, ваші боги слабші й не захистили вас.
Або пізніше, коли вже повністю утвердився монотеїзм й існування «інших богів» вважалося вигадкою, а деякі пророки це навіть висміювали. Все одно: Єдиний Бог Ізраїля спокійнісінько може нищити все і всіх навколо Ізраїля, всіх тих, які не належать до Вибраного народу. Або часом посилати нещастя і на сам Ізраїль, якщо його мешканці стають невірні Єдиному Богу.
Автори книг Святого Письма — спочатку пізніших книг Старого Завіту, а потім особливо у Новому Завіті, — а також сам Христос Господь, повністю змінили це ретрибутивне («відплатне») мислення: справедливий і вірний може страждати (ще й як!), а невірний і грішний спокійно може собі жити і жирувати. Кари можуть падати на голови вірних, а в оселях невірних може панувати мир і добробут. Христос лише звертав увагу на те, щоб не зачаровуватися цим, бо перед нами — перспектива вічності. А отже, хто живе в добробуті й щасті тут, на землі, але без Бога, — після смерті «кому це все залишить?»; або «що з того людині, яка все здобула, але душу свою згубила?»
Максима, що «Бог за зло карає, а за добро нагороджує» у християнстві від початку розумілась у перспективі вічного життя. Саме так розуміли Бога мученики, які за свою вірність і праведність (чи за свою «істинну віру») не очікували тут, на землі, якихось спеціальних благодатей. Навпаки: у гараздах жили їхні переслідувачі; вони натомість страждали, їхні храми і домівки були нищені…
Але таке есхатологічне мислення вимагає постійної пильності, терпеливості, чування, миру в серці; воно досить напружує. Натомість ретрибутивне мислення, тобто що Бог тут і тепер «карає грішників, а рятує праведних», — досить спокусливе і дуже популістичне; воно приваблює. При цьому роблячи з нашого Бога власне язичницьку карикатуру — а не люблячого Отця, який співчуває кожному горю, біді, пожежі, всім жертвам пошестей, землетрусів, воєн. Бога, який до самого кінця терпеливо очікує навернення, віри, любові до себе і ближніх, який «не проклинає, але благословляє», який «посилає свій дощ на праведних і неправедних»…
Нам ще, як виявляється, багато належить рости й розвиватися, щоб наближатися до істинного лику нашого Бога, якого в повноті об’явив Його Син Ісус Христос і який є Богом милосердним і справедливим одночасно. Чиї милосердя і справедливість — не земні, юридичні поняття, а євангельські, що перевищують наші, людські категорії.
А поки ми не доросли до цього, то ось такі прості «чорно-білі» ретрибутивні картинки — зазвичай згенеровані ШІ — привертатимуть увагу людей, і їх будуть лайкати, під ними в коментарях дякувати Богу, як той фарисей, що «був не такий, як митар», і амінькати без кінця і краю.
фінансово.
Щиро дякуємо!
