Чи варто так трудитися, якщо потім інший отримає більше?

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 24 лютого

Лука у своєму Євангелії дає точне посилання на контекст, у якому народилася притча про милосердного отця. Ісус перебуває між двох груп. Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути. А фарисеї з книжниками нарікали: Цей грішників приймає і їсть разом з ними. Тоді Ісус сказав до них цю притчу (Лк 15,1-3).

Насправді, там було аж три притчі: про загублену овечку, про загублену монету та про сина, який пішов із дому. Усі три повторюють той самий мотив — гімн милосердя. Справді, у центрі 15-го розділу, який можна сприймати і як одну велику притчу в трьох оповіданнях, перебуває батько, що краще бачить того, хто далеко. Він розчулюється, вибігає назустріч і робить материнські жести: знову обіймає сина, якого довго не було вдома. Це батько, який не хоче чути слова Я недостойний більше зватись твоїм сином. Натомість він поспішає відновити усі знаки гідності свого сина (перстень, одяг, сандалі), швидко готуючи сімейне свято зі стравами з ніжної телятини. Який гарний батько! Яка сила вивільняється в ньому через радість бачити перед своїми очима власного загубленого сина!

Але у цій нестримній радості є одна людина, яка її не розділяє. Це старший брат, який завжди був вдома. Цікаво, що в трьох притчах є лише один персонаж, який відмовляється від запрошення розділити радість. Це син, що живе вдома і мав би добре знати батька. Більше того, він виправдовує свою відмову, обертаючи її погано прихованим звинуваченням на адресу батька. Так ми відкриваємо, хто ж насправді більше потребує Божого Милосердя. Праведні (ті, які вважають себе праведними) мають лише власну потребу милосердя. Цей син є образом нас, коли ми запитуємо себе, чи варто так трудитися, якщо потім ми за це не отримаємо нічого. Ісус нагадує нам, що в домі Отця ми залишаємося не для того, щоби отримати заплату, а тому, що маємо гідність відповідальних синів. Йдеться не про бартер із Богом, а про те, щоби слідувати за Христом, який віддав самого себе на хресті без жодного розрахунку.

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com