«Беатифікація салезіянських мучеників у часи, коли Церква та священники оточені численними неприязними, негативними відгуками, має особливе значення: вона надає священству достовірності», — наголошує о.Анджей Скомбер, референт Краківської архідієцезії з питань канонізацій.
24 жовтня 2025 року Папа Лев XIV дав згоду на оприлюднення декретів про мученицьку смерть 9 салезіянців, убитих у німецьких нацистських таборах смерті Освенцімі й Дахау в 1941-1942 роках.
Отець Скомбер зазначає, що початок беатифікаційного процесу о.Яна Шьвєрца SDB та восьми його сподвижників можна простежити до беатифікації 108 мучеників Другої світової війни, яких св.Йоан Павло II канонізував 13 червня 1999 року під час свого чергового паломництва до Варшави. Тоді до грона блаженних був зарахований о.Юзеф Ковальський SDB, убитий в концтаборі Аушвіц.
Площа Пілсудського у Варшаві в день проголошення беатифікації 108 польських мучеників.
13 червня 1999 року
Ця подія привернула увагу до його співбратів, які зазнали мученицької смерті за подібних обставин. «Було вирішено розпочати другий процес мучеників. Кожна дієцезія, кожне згромадження могли представити своїх кандидатів. Салезіянці представили цих дев’ятьох кандидатів — вісьмох, які були вбиті в Освенцімі, та одного, який помер у Дахау», — пояснює отець-доктор Скомбер.
Процес ініціювала Краківська архідієцезія, до якої Освенцім належав до 1992 року. «Згідно з юридичними вимогами, єпископом, що має компетенцію розпочати беатифікаційний процес, є єпископ місця смерті. Вони померли 1941 року, і на той час це була Краківська дієцезія. Однак у випадку о.Францішека Мішки SDB, якого вбили в Дахау, свої повноваження в його справі єпископ Мюнхена передав єпископу Краківському, оскільки там проживало більше свідків, а кандидати провадили всю свою пастирську діяльність на цих теренах як салезіянці Краківської провінції», — пояснює отець доктор Скомбер. Він додав, що з часом салезіянці вирішили виокремити справу о.Яна Шьвєрца SDB та його вісьмох товаришів зі спільного процесу.
Отець Анджей Скомбер, референт Краківської архідієцезії з питань беатифікацій
Рішення Папи Лева XIV та оприлюднення декретів про мучеництво відкривають шлях до увінчання процесу беатифікацією. «Оскільки це слава мучеників — чудо не потрібне і можна братися до проголошення беатифікації», — пояснює відповідальний за канонізацію в Краківській архієпархії. Наступним кроком має бути контакт єпископа, який веде процес, із папським делегатом і визначення дати беатифікації.
Отець доктор Анджей Скомбер наголошує, що визнання мучеників-салезіанців блаженними у часи, коли Церква та священники оточені численними неприязними, негативними відгуками, має особливе значення: вона надає священству достовірності. «Ці люди були вірні Христу до кінця свого життя. Вони є справжніми свідками віри. Це люди, які віддали своє життя за Христа, і це надає вірогідності місії католицьких священників. Це насамперед послання світові, що священники — вірні Христу та служать Церкві аж до смерті. Й таких священників багато».
Референт Краківської архідієцезії з питань канонізацій також підкреслює вплив мучеників на вірян через їхнє просте щоденне служіння. Шестеро з дев’яти салезіянців, які будуть проголошені блаженними Вселенської Церкви, служили в парафії св.Станіслава Костки в Кракові-Дембніках, де активно працювали з молоддю та формували парафіян, провадячи їх до святості. Серед вірних парафії в Дембніках, яким вони служили, був Кароль Войтила — нині святий папа Йоан Павло II; Кароль Войтила-старший — сьогодні Слуга Божий; та шановний Слуга Божий Ян Тирановський. «Вони формували людей для правди, чесності й святості», — зазначає о. Анджей Скомбер. «Вони захищають достовірність священства».
фінансово.
Щиро дякуємо!
