У Парагваї постане власний «шлях святого Якова» — «слідами єзуїтів»

Парагвай планує створити нову паломницьку трасу, яка поєднає понад 30 колишніх єзуїтських поселень у кількох країнах Південної Америки.

Цей місцевий «Ель Каміно по ту сторону планети» прагне долучитися до успіхів європейських Шляхів святого Якова і наслідувати їх.

Поанований у Парагваї «Шлях слідами єзуїтів» має посилатися на села, засновані на початку XVII століття місіонерами з Товариства Ісусового в центральній частині Південної Америки, які мали оберігати місцевих індіанців від торговців невільниками. Ці поселення, звані редукціями, постали на територіях, де нині розшатовані держави Парагвай, Аргентина, Бразилія, Угурвай і Болівія. Більшість редукцій ліквідовані 1767 року. Через 250 років після діяльності місіонерів про цей спадок єзуїтів має нагадати підготовлювана паломницька траса.

Одним із таких поселень була створена в XVII столітті редукція Сан Ігнасіо Міні у нинішній Аргентині. В період розквіту там мешкали (і мали працю) близько чотирьох тисяч чоловік. У 1983-1993 роках руїни колишніх семи єзуїтських сіл потрапили до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Історичною підставою створення поселень було рішення синоду єзуїтів у 1603 році. Засноване незадовго до того (1534) Товариство, яке провадило місії зокрема і в Південній Америці, постановило противитися невільництву та експлуатації індіанців. Із 1610 року на території нинішнього Парагваю єзуїти закладали ці редукції. То були поселення, що налічувало від 400 до 7000 мешканців, вони мали самоуправління, спільне сільське господарство, вирощували тварин, там були ремісничі майстерні.

Попри місійний та економічний успіх, від середини XVIII індіанські поселення поступово були винищені — зокрема, внаслідок конфліктів між Іспанією та Португалією за панування над цими колоніями. Остаточна ліквідація редукцій настала на підставі декрету короля Іспанії Карла ІІІ від 27 лютого 1767 року. Формально цей документ був скерований проти самих єзуїтів, однак на практиці це означало кінець їхніх місійних поселень. У самій тільки провінції Парагваю це стосувалося понад 110 тисяч мешканців-християн, двох гімназій та університету.