Про необхідність зберігати в пам’яті історію спасіння та про небезпеку для християнина втратити «компас серця» проповідував Папа Франциск 7 березня 2019 року в каплиці «Дому святої Марти».
Свою проповідь під час Святої Меси у четвер, 7 березня 2019 р., Папа Франциск побудував на біблійному читанні зі старозавітної книги Второзаконня (Втор 30,15-20), а саме на тій частині промови Мойсея до вибраного народу, якою він готував ввірений йому люд увійти в обіцяну землю, ставлячи перед ним вибір — життя або смерть. За словами Святішого Отця, йдеться про «звернення до нашої свободи», пише Vatican News.
Прямування доброю дорогою
Окремо Єпископ Рима наголосив на трьох умовах із прочитаної під час Святої Меси Мойсеєвої промови, а саме: «якщо твоє серце відвернеться», «якщо ти не слухатимеш» і «якщо ти станеш припадати лицем до землі перед іншими богами» (пор. Втор 30,17). Якщо людина відвертає своє серце від Бога, якщо виходить на злу дорогу, то вона втрачає орієнтир, втрачає компас для подальшого прямування життєвим шляхом. Серце без компасу становить небезпеку як для самої особи, так і для її оточення. Причина цього у тому, що людина не зважає на Божоий голос та обирає ідолопоклонство.
Люди іноді глухі на Божий голос
«Також і ми іноді в душі стаємо глухими, не слухаємо Господа», — зазначив проповідник, застерігаючи від ідолів, які різними способами бажають привернути нашу увагу та хочуть спонукати нас їм поклонятися. Така небезпека на шляху до обіцяної землі, яка обіцяна кожному із нас і де відбудеться зустріч з Ісусом Христом.
«Великий Піст допомагає нам прямувати тим добрим шляхом», — наголосив Папа, зазначаючи також, що не чути Господа та Його обітницю означає втратити пам’ять. Людина втрачає пам’ять тоді, коли забуває про великі речі, що Всевишній звершив у її житті, в житті Церкви та Божого люду, та звикає прямувати життєвим шляхом самотужки. Єпископ Рима заохочує розпочати Чотиридесятинцю, просячи у Господа «благодаті пам’яті».
Небезпека добробуту
Папа звернув увагу на те, що також і тоді коли людина живе в добробуті, як матеріальному, так і в духовному, існує ця небезпека втрати пам’яті про Божу допомогу та Його присутність на нашому життєвому шляху. Мова йде про небезпеку потрапити в стан «амнезії», мовляв: «Мені добре так, як є, і я не пригадую того всього добра, яке Господь довершив у моєму житті». Таким чином наше серце починає виходити на інший, недобрий шлях, адже не чує Божого голосу у своєму серці.
Людина пам’ятає те, що хоче пам’ятати
Вселенський архієрей підкреслив, що ізраїльський народ пам’ятав про те, як Господь спас його у пустелі, але коли забракло води та їжі, то почав нарікати, пригадуючи, що в неволі було достатньо їжі. Йдеться про те, що люди пам’ятають те, що хочуть пам’ятати, тобто, існує свого роду, вибір: народ пам’ятав про їжу в Єгипті, але забув, що ця їжа була в неволі.
Папа заохотив пам’ятати про те, що Господь довершив у нашому житті: пам’ятати історію спасіння, історію нашого життя, історію шляху Ісуса з кожним із нас. Ця пам’ять допомагає нам прямувати вперед, йти до обіцяної землі, не зупиняючись, не повертаючись назад і не поклоняючись ідолам.
Проповідник вказав на те, що ідолопоклонство — це поведінка серця, коли людина віддає перевагу тому, що є зручнішим для неї, забуваючи про Господа. Тому на початку Великого Посту варто молитись про «благодать пам’яті», аби, пам’ятаючи все Боже добро, чути Божий голос та йти доброю дорогою до нашої мети.
фінансово.
Щиро дякуємо!
