Роздуми над Словом Божим на вівторок V тижня Великого Посту
«Він не від світу цього», — так часто говорять про тих, хто не схожий на інших, думає інакше, чиї вчинки видаються дивними чи незрозумілими. Цікаво, що до цієї категорії відносять і тих, хто чистий серцем, безкорисливий, прощає кривдників і допомагає нужденним… Тепер уважно послухаймо сьогоднішнє Євангеліє від Йоана (Йн 8,21-30):
А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви Мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди Я відійду, неспроможні ви прийти». Тож юдеї мовляли: «Може, Він самого себе вб’є, коли ото каже: Куди Я відійду, неспроможні ви прийти?» І далі ще казав їм: «Ви здолу, я — згори. Ви з цього світу, Я — не з цього світу. Тим Я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що Я — Сущий, помрете у ваших гріхах». Тоді вони Йому: «Хто ж Ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як Я і казав вам. Багато чого маю Я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав Мене, правдивий, і що Я чув від Нього, те й у світі говорю». А вони й не збагнули, що Він про Отця їм говорив. Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий Я і що від себе не чиню нічого, але як навчав Мене Отець Мій, говорю, і що той, хто послав Мене, — зо мною Сущий. Не полишив Він Мене самого, бо Я постійно те чиню, що довподоби йому». І коли говорив так, численні увірували в Нього.
Коли Мойсей підніс мідного змія в пустелі, люди побачили дві речі. По-перше, виразний образ свого гріха. Нарікання, скарги, незадоволення так само небезпечні, як укуси змії. Усе це просочується в людські взаємини та отруює їх.
По-друге, вони побачили Боже милосердя. Адже кожний, зранений укусом, подивившись на мідного змія, миттєво одужував. Так само й ми, споглядаючи на розп’яття, ясніше бачимо самих себе і нашого Спасителя. Дивлячись на хрест і всю Хресну Дорогу, ми бачимо свій гріх: те, як ранить людей байдужість, егоїзм, пиха; бачимо, що поводимося, як Пилат, умиваючи руки від відповідальності за тих, хто потребує допомоги; як римські воїни, зловживаємо своєю владою і нехтуємо слабшими. Іноді ми поводимось, як група буйних підлітків, які можуть легко піддатися мимовільному пориву і вчинити жахливе свавілля. Це ми — невірні друзі, які можуть зрадити чи втекти у першій же небезпеці. Розуміючи все це та багато іншого, бачимо картину того, як наші вчинки розпинають Христа. На цій картині ми виглядаємо навіть дуже «від світу цього», а не навпаки.
Але, на щастя, це ще не все. Хрест каже нам, що Бог став Людиною з милосердя до нас, що Ісус дивиться на кожного з нас із безмежною любов’ю та співчуттям. Ми чуємо, як Він обіцяє нам прощення та вічне життя, варто нам лише покаятися та принести плоди цього покаяння. Ми бачимо Спасителя, який заради нас зазнав страждань і добровільно прийняв хресну смерть.
Тому сьогодні зверни свій погляд на Хрест. Якщо не знаходиш слів, у тиші вислови свою вдячність. Не бійся, якщо побачиш свій гріх. Поклади його біля ніг Розіп’ятого Ісуса і довірся Божій любові, яка повністю змиває увесь наш бруд.
«Господи, дякую Тобі за безмежну любов, даровану мені на хресті. Допоможи мені не втікати від свого гріха, а усвідомити його та принести до Твоїх ніг. Обмий мене Твоєю Пресвятою Кров’ю.»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
