Біблійні роздуми

Блудний син: старший чи молодший?

22 Березня 2019, 18:58 5244 о. Роман Лаба OSPPE

 

 

Роздуми до Слова Божого на суботу ІІ тижня Великого Посту

Як можна просити про свою спадщину ще за життя батька? Від біблійних часів і аж донині у право спадку можна увійти лише по смерті того, хто заповідає спадщину.

Євр 9, 16-17: Бо де є заповіт, мусить там наступити смерть заповітника. Заповіт має силу лиш по смерті, він не варт нічого, поки живе заповітник.

Чи не було у тебе таких моментів, коли ти хотів, щоб Бог не заважав тобі жити, ні в чому тебе не обмежував, щоб ти міг сам розпоряджатися власним життям, як тобі заманеться?

Що криє в собі бажання молодшого сина дістати свою частку спадщини? У ньому є прагнення смерті батька. Подумай, чи не було у тебе таких моментів, коли ти хотів, щоб Бог не заважав тобі жити, ні в чому тебе не обмежував, щоб ти міг сам розпоряджатися власним життям, як тобі заманеться?

Молодший син захотів, щоб йому виділили належне, а батько розділив між синами свою власність. Те, про що просив молодший син, грецькою мовою виражається словом ouvsi,a (узіа). Це слово було предметом багатьох богословських дискусій ранніх століть християнства. Ним намагалися дати визначення «особі». Значення цього слова дуже важливе: ouvsi,a – це те, що властиве комусь одному або чомусь одному[1]. Йдеться про суть, істоту якогось предмету або особи. Просячи про свою частину маєтку, молодший син тим самим хоче, щоб самому розпоряджатися самим собою. Можливо, саме тому далі у тексті те, що розділив батько, виражається словом ton bion, що означає «життя».

Як можна по-іншому виразити прохання молодшого сина?

Тату, дай мені моє життя, я краще знаю, що з ним зробити! Не втручайся в моє життя!

Якщо так скажеш і так зробиш, то втратиш життя, розтратиш життя. Маєш життя тоді, коли воно в руках Отця. Коли береш у свої руки – втрачаєш його. Молодший син узяв засоби, від яких залежало його життя, і швидко їх розтратив. Поки все це було в руках батька, все було добре…

Щоб краще зрозуміти цю правду, прочитаймо разом Йн 10,27-30:

Вівці Мої голосу Мого слухаються і Я їх знаю: вони за Мною слідують, і даю Я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук Моїх. Отець Мій, який Мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця Мого! Я і Отець – одно.

Подумай тепер про своє життя. У чиїх воно руках – твоїх чи Божих? Чи маєш потребу віддати своє життя Богу? Якщо так, то не відкладай цього, бо лише теперішнє належить тобі, перебуває у твоєму розпорядженні.

Повернімося до початку притчі. Як гадаєш, чому написано, що батько розділив між ними свій маєток (засоби життя), розділив між двома синами, тоді як це молодший син просив про свою долю? Можливо, старший син мав такі само прагнення, як і молодший, але не розкривав цього – тримав у собі. Цікаво, що старший син у кінці притчі також повертається з поля, як і молодший. Придивися добре до цієї притчі: можливо, у твоєму серці є і старший син, і молодший.

Зовні ти виглядаєш як старший син:

• ніколи не покидав дому батька,
• служив йому,
• ніколи не переступав жодної його заповіді,
• щоденно молишся,
• щонеділі ходиш до церкви,
• а інколи навіть береш участь у реколекціях…

А всередині живе молодший син, який розтринькав те, що мав, із блудницями.

Проникливо дослідив цю деталь один із видатних пасторів XX століття, Біллі Грем:

«Той молодий чоловік мав старшого брата. Як блудний син повертався додому, старший працював у полі. Почувши святкування учти, запитав: що відбувається? Відповіли йому: твій брат повернувся додому, і тому батько справив велику учту. Як це? Повернувся отой негідник, який утік із батьківського дому? Старший брат почав злитися і заздрити. Ісус розповідає нам, що хоча один лиш хлопець був далеко від дому, то обидва були далекі від отця. Один був далеко від нього фізично, а інший, хоча тілом був близько, не цінував того, що зробив отець. Обидва були далеко від отця, обидва потребували покути, обидва мусіли набути досвіду смирення. І той, і той біля підніжжя хреста мали сказати: я грішник!»

Отець обійняв і поцілував молодшого сина, і той увійшов до його дому. Бог любить мене таким, яким я насправді є, а не таким, яким я би хотів бути, чи яким я себе представляю назовні.

 

[1] Святий Єронім переклав цей вірш, уживши слово субстанція: da mihi portionem substantiae. Саме слово substantia походить від двох слів sub–stare = «стати під чимось». Таким способом він пояснив суть особистості.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: