Роздуми над Словом Божим на вівторок IV тижня Великого Посту
Перебуваючи у складній ситуації, ми далеко не завжди просимо Бога про допомогу. Спочатку, може, й просили, та, не отримавши бажаного, — змирилися і опустили руки… Так і чоловік із сьогоднішнього Євангелія хворів цілих 38 років, аж поки сам Христос прийшов до нього. Тепер послухаймо читання з Євангелія від Йоана (Йн 5,1-16):
По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму. А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів. Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, – хоч яка б там була його хвороба. Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років. Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?» «Не маю нікого, пане, – одрікає йому недужий, – хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.» Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!» Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день – субота. Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!» А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, – сказав мені, хто мене оздоровив.» Спитали його: «Хто він – той, що сказав тобі: Візьми і ходи?» Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці. Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, – тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.» Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, — Ісус. Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.
«Ти хочеш бути здоровим?» (Йн 5,6) Нащо про це питати? Звісно, цей чоловік хотів зцілитися! Він чекав на цю мить тридцять вісім років! Тоді для чого Ісус поставив йому таке запитання? Чому відразу не зцілив його? Звернімо увагу: цей хворий, замість того, щоб відразу сказати «так», почав пояснювати Ісусові, чому досі не зцілився. Напевно, він просто звик до своєї хвороби і перестав бачити причину проблеми. Тому Ісус своїм запитанням допомагає йому зустрітися з правдою про себе. Те саме Він робить і в нашому житті. Хоч би яка неміч нас здолала — тілесна, душевна чи духовна, — ми (і наші близькі) можемо звикнути до неї та навіть перестати її помічати. Більше того, нас може лякати сама думка про зміни.
Та уяви, що Господь раптом поставить це запитання сьогодні тобі. Що ти відповіси?
Ти хочеш бути здоровим? «Господи, Ти знаєш, що я прагну зцілитися. Але сумніваюся в тому, що Ти можеш мені допомогти. Простягни до мене Твою руку і допоможи повірити у Твою цілющу силу».
Ти хочеш бути здоровим? «Господи, я не знаю, чого Ти очікуватимеш від мене взамін. Може, мені доведеться когось простити, із кимось примиритися, перестати засуджувати, почати спілкуватися або стикнутися з новими, незвичними ситуаціями, а мені страшно. Не залишай мене, побудь зі мною».
Ти хочеш бути здоровим? «Господи, я боюся просити Тебе про зцілення, бо якщо я його не отримаю, то розчаруюся. Часто я сумніваюся у Твоїй любові. Допоможи мені смиренно довіритися Тобі».
Можливо, не тільки ти хворий, а й твої близькі потребують зцілення. Молися про це. Прийди до них разом з Ісусом. Хоч би якими глибокими були їхні рани, скажи Богові разом із ними: «Я хочу бути здоровим». І з довірою чекай на Його відповідь.
«Господи, зціли нас. Дай із довірою приходити до Тебе з будь-якими хворобами й бідами.»
Отче наш…
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
