Це інтер’єр храму Матері Божої “на Піску” (Вроцлав, Польща).
“Пісок” тут умовний, бо йдеться про острів Пясек, розташований на Одрі. Цей храм колись належав августіанським канонікам. Латинська назва цього храму Santa Maria in Arena пов’язана з назвою каплиці у Падуї, що постала на місці колишнього цирку. Каплиця Скровеньї, або каплиця Арена, розписана фресками, авторство яких безсумнівно належить Джотто. Вона постала 1330 року на руїнах римського цирку Арена. Місця для циркових виступів посипалися піском, відтак у латинського слова “арена” було кілька значень: місце для виступу, майданчик для боротьби, пісок. Саме через етимологічний зв’язок каплиці на Арені з піском зрештою дістав назву і острівець на Одрі, який стали називати “Піском”. А отже, храм Богородиці у Вроцлаві зовсім не “стоїть на піску”, ані сама Богородиця.
Перший храм на Піску постав ще до 1150-х років, у ХІІ столітті. Туди швидко прибули регулярні каноніки. У 1334-1375 роках на його місці збудували готичну катедру. Вона простояла без великих перебудов до часів бароко, коли готичну вежу на даху перебудували у барокову. Найбільших руйнувань храм зазнав у роки Другої світової війни, під час бомбардувань Вроцлава, особливо 1-2 квітня 1945 року. Розглядалася ідея залишити його як “руїни для оглядання”, однак поляки все ж таки спромоглися його відновити повністю. А окрім того, у відновленому храмі встановили вівтарі зі знищених храмів у Сілезії.
На фото: головна нава храму Матері Божої “на Піску”.
Tajne Stowarzyszenie Jawnych Przeciwników Barokizowania Budowli Gotyckich
Фото: Войцех Дзядош