Який демон лякає вас найбільше? Демон, який часто відвідує мої сни — це демон суперечок про політику.
Хто такий демон? Це страшна, темна сила і — на відміну від Бога — творіння, однак хитре, невблаганне, ненаситне… Святий Петро описує його так: «…Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти». Папа Лев XIII доручив католикам молитися до святого Михаїла Архангела, аби протистояти темній силі, яка прагне «погибелі душі».
З часів Адама і Єви людство слухає спокусливу брехню змія. Довіряючи власній мудрості і сумніваючись у Божій, ми намагаємося укласти договір із гріхом, аби трохи покористуватися, щоби отримати те, що — на нашу думку — нам треба, і на що ми заслуговуємо. Так ми відкриваємо себе для темряви, із переконанням, що зможемо втримати велику повінь, яку самі спричинили. Ми знаємо все це з власного досвіду; знаємо, що це ніколи не закінчується добре. Але вкотре розпочинаємо знову з переконанням, що цього разу буде інакше.
Пропонуємо короткий іспит совісті, що допоможе побачити, наскільки вами керує демон політичних суперечок:
Коли хтось приходить до вас зі своїми аргументом, і ви відповідаєте з сарказмом, ви будите демона.
Коли хтось приходить до вас з аргументом, і ви відповідаєте жорстоким поводженням, ви викликаєте демона.
Коли хтось приходить до вас з аргументом, і ви відповідаєте гнівом, ви викликаєте демона.
Церква, осяяна Христом, знає, що людська воля ослаблена гріхом, і не може послідовно вибирати гарне, справжнє і прекрасне поза життям в освячуючій благодаті. Церква знає, що єдиний спосіб вигнати демона політичного насильства з наших сердець (і бути впевненим, що зло входить у світ, через людське серце (Мт 15, 9) — це через покаяння, тверде рішення виправитись і вірність Христу через
Євангеліє і таїнства
Ми так часто бачимо тих, хто не розуміє звернення Церкви до занепадаючого світу. Деякі закликають церкву до «діалогу» з демоном політичного насильства. Ці заблудлі люди, напевно, мають на увазі, що Церква повинна сісти за круглий стіл, як рівна серед багатьох, і «вести діалог» про людські потреби і їхнє процвітання, так ніби вона вже не знає, чого Бог прагне для людського життя і що Бог дає через Церкву зокрема.
Єдиний чесний і продуктивний діалог, в якому Церква може брати участь, це розмова на позиціях матері і дитини, вчителя й учня. Христос вже довірив Церкві, яку Він заснував, все, що нам потрібно знати і робити, щоб жити добре в цьому житті і увійти в життя вічне. Жодна добра людина не проситиме Церкву брати участь у псевдо-діалозі про те, як здобути перемогу над силами темряви, ігноруючи при цьому дане Їй Богом джерело мудрості і скарбницю благодаті.
Ми живемо у час, повний можливостей як для світла так і для темряви. Цього року виповнюється сота річниця від дня об’явлення Богоматері у Фатімі; межа знаходиться прямо за рогом; Цивілізація знаходиться на роздоріжжі, а то й у переломний час. Що ж нам робити?
Незмінні справи, життя без істотних змін розуму, серця і вчинків, не можуть бути достатніми. Почнімо з більш детального іспиту совісті, з подальшою сповіддю. Запитаймо: що у своєму житті я ставлю вище Христа? Яку жертву я можу присвятити як відшкодування за гріхи світу проти Божественної доброти? Практикуймо щоденний Розарій і часті адорації. Просімо Архангела Михаїла допомогти вести війну проти конкретного гріха, з яким ми носимось надто довго. Попросіть вашого покровителя про допомогу в отриманні певної чесноти. Виконуйте громадянські обов’язки з великою любов’ю, подобається це вам чи ні. І моліться, щоб хороші пастирі охороняли і годували свої стада, коли вовки звужуватимуть коло навколо нас.
фінансово.
Щиро дякуємо!
