«Якщо ви подорожуєте, п’ятничний піст вас не зобов’язує» — ви напевне чули таке твердження. Проблема в тому, що це неправда.
У церковному праві такого припису просто немає. І дуже сумнівно, що будь-який загальний закон можна так інтерпретувати.
Давайте уточнимо терміни. Те, що ми в повсякденній мові називаємо «п’ятничним постом» або «постом від м’яса», у церковному праві називається «утриманням від м’яса». Своєю чергою, вимога обмежити кількість їжі, спожитої в Попільну Середу і Велику П’ятницю, називається «постом» — на практиці ми зазвичай називаємо це «суворим постом». Щоб уникнути плутанини, тут будемо використовувати слова «утримання» та «піст».
Розглянемо церковну заповідь та її офіційне тлумачення. Четверта церковна заповідь каже: «В установлені Церквою дні стримуватися від м’яса і зберігати піст». Офіційне тлумачення пояснює: «Утримання від м’яса є обов’язковим у Попільну Середу та п’ятниці протягом усього року, крім урочистостей (див. Кодекс канонічного права 1251). Воно стосується всіх, кому виповнилося 14 років». І далі: «Виправдана неможливість дотримуватися утримання у п’ятницю (наприклад, загальне харчування) вимагає від християн виконання інших форм покути». Крім того, читаємо, що «якщо (…) у п’ятницю католик із поважної причини хотів би відступити від дотримання покутного переживання цього дня, він повинен отримати відповідний дозвіл». Більше нічого не сказано про можливості недотримання п’ятничного посту.
Чи якесь із вищезазначених положень дозволяє виробити загальне правило, за яким той, хто подорожує, не зобов’язаний виконувати п’ятничне утримання? Абсолютно ні. Можливо, є ситуації, коли м’ясо справді є єдиною їжею, доступною для мандрівника; але якщо такі ситуації взагалі трапляються, то вони є надзвичайною рідкістю — особливо сьогодні, в епоху жорсткої конкуренції на ринку громадського харчування і певної моди на вегетаріанство.
Підсумовуючи: подорож не може бути відмовкою від п’ятничного утримання.
Насамкінець — зауваження духовного, а не юридичного характеру. Важливо дотримуватися не лише матеріального посту (тобто не їсти м’яса в п’ятницю), але й розвивати дух покаяння. Дотримуватися посту матеріально — дуже легко; однак при цьому можна повністю втратити сенс цієї практики. Наприклад, той, хто їсть щедру рибну страву в п’ятницю або компенсує брак м’яса солодощами — хоча й дотримується посту матеріально, та геть не розуміє його значення. П’ятниця — це день смерті Господа Ісуса. Тому доречно, щоб ми переживали цей день особливим чином. А оскільки нинішня покутна дисципліна Церкви дуже пом’якшена, то варто (не з обов’язку, а з власної волі) підтримувати дух покаяння, додаючи до обов’язкового утримання від м’яса інші зречення, які допоможуть належним чином пережити цей день у дусі покути. Навіть такі невеликі жести, як відмова від алкоголю, солодощів чи комп’ютерних ігор, можуть стати для багатьох конкретною допомогою для належного проживання цього дня — і водночас невеликою духовною вправою, такою необхідною в часи, коли, маючи змогу задовольнити різні бажання майже миттєво, ми можемо легко впасти в різні форми залежності (наприклад, залежність від смартфонів) або просто втратити духовну силу для боротьби з різними спокусами, з якими стикаємося на щодень.
Уривок із книжки о.Петра Пекарта «Віра без фейків: між побожністю і непорозумінням»
фінансово.
Щиро дякуємо!
