Франциск Сальський дав нам дуже просту, але дієву пораду: «Будьмо тими, ким ми є, і робімо все, що в наших силах, щоб прославляти Його».
Щоби зрозуміти, наскільки специфічною є воля Божа щодо нашого життя, ми можемо звернутися до одного з великих святих та духовних лідерів католицької традиції, святого Франциска Сальського.
Святий Франциск у своїх працях порушував питання про специфічність Божої волі, а його слова — безсумнівно глибоко духовні й водночас надзвичайно практичні. Він попереджає, що надмірне занепокоєння Божою волею через незначні справи у нашому повсякденному житті може стати джерелом спокуси.
Людина, яка завжди і в усьому прагне виконувати волю Всевишнього, є мішенню диявола, який сіятиме постійні сумніви, страх і тривогу щодо того, чи є та чи інша справа богоугодною.
Через це такі люди стають паралізовані нерішучістю, тому «втрачають багато часу, роздумуючи та непокоячись у пошуку кращого рішення; той час, який вони гають на порівняння доброго з кращим, можна було би використати для добрих справ на славу Божу».
Святий Франциск радив вдаватися до молитви й розрізняти ті важливі рішення, які серйозно впливають на хід нашого подальшого життя.
Вибір покликання, планування важливих подій, які матимуть суттєві наслідки, роботи, яка займатиме багато часу, обдумування великих витрат, зміна місця проживання, вибір життєвого супутника і тому подібні речі потрібно дуже серйозно обдумувати з того погляду, наскільки вони близькі до Божої волі. Але навіщо заглиблюватись у незначні щоденні питання, які малою мірою на щось впливають, ба, навіть помилка в них не спричинить серйозних наслідків?.. То навіщо перейматися ними або навіть просити поради щодо них?
«Якщо це важко – значить, це воля Божа…»
Такі думки породжують внутрішній неспокій. Коли ми вибираємо між легким і важким, між малим та великим, — багато хто воліє думати, що важча справа є Господньою волею. Якщо це важко і я не хочу цього робити — значить, це якраз те, що потрібно старанно виконати, адже це очистить мене! Зрештою, треба щодня брати на себе хрест…
Звісно, ми маємо бути свідомими щодо того, що випробування — це частина нашого життя і ми повинні шукати у них духовну вигоду для себе та для інших, «офіруючи» наші труднощі. Проте багато святих застерігали, щоб ми наміряно не шукали додаткових складнощів у житті. Натомість потрібно навчитися розпізнавати, що через наші власні бажання Господь хоче проявити свою волю. Те, що приємне нашому серцю, — це те, чого Бог хоче від нас.
Святий Франциск Сальський ділиться такою порадою: «Не любіть нічого надто пристрасно, благаю вас, навіть чесноти, які іноді переходять межі розумної помірності. Я не знаю, чи ви це розумієте, але дуже сподіваюся, що так. Я говорю про надмірні бажання та ентузіазм».
Такі слова можуть здивувати нас: як можна бути занадто доброчесним? Але відповідь міститься вже у самому запитанні. Чеснота — це золота середина між крайнощами: «занадто багато» будь-чого «за замовчуванням» не є благочестивим!
Тому, знову ж таки, іноді наші хороші прагнення можуть ставати пастками для нас. Ми можемо мати пристрасть до святості та благочестя, можемо горіти бажанням стати святими. Але за цими пристрастями може стояти гордість, бажання не Божу волю виконувати, але робити щось, що, на нашу думку, зробить нас вражаючими чи помітними, — так ми захоплюємося важкою дорогою, яку долаємо.
Часто ми забуваємо, що всі покликані до святості, незалежно від статусу: матері і батьки, священики й монахині.
Святий Франциск писав: «Білий колір — не особливість троянди, адже рожеві та червоні троянди навіть красивіші, але білий колір — це особливість лілеї. Тому і ми, дивлячись на це, будьмо тими, ким ми є, живімо так, як ми живемо, роблячи найкраще, з того, що можемо, щоб прославляти Його, Чиїми творіннями ми є».
Ніколас Сенз, Алетея
Переклад: Марта Матвіїв, СREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
