Римо-катол.: 20 вересня (обов’язковий спомин)
Корея і сьогодні становить чималу загадку і проблему, а що вже казати про ті століття, коли цей край був максимально відгороджений від світу.
Католицька Церква Кореї — це «Церква мирян». Її історія може служити прикладом для тих сьогоднішніх католиків, кому не подобається, що в нашій Церкві діється, які в ній священники, які вимоги і можливості стоять перед нами іт.д.
Християнство прийшло в Корею завдяки мирянам. Кілька осіб почули звістку про Спасителя й були охрещені (найімовірніше, капеланами, які були у японському війську; історія тих війн — це окрема довга тема). Прихід Доброї Звістки в Корею можна датувати 1592 роком. Але корейці були за своєю «залізною завісою» аж до тієї міри, що лише раз на рік визначеним представникам дозволялося виїхати в Пекін для сплати податків. За такої нагоди 1777 року вдалося переправити в Корею якусь християнську літературу, підготовлену єзуїтами в Китаї. А коли перший в історії тієї країни священник, китаєць, нарешті потрапив у Корею (після проникнення літератури минуло 12 років), він знайшов там… близько 4 тис. християн. І жоден з них до тих пір не бачив священника.
Ще за сім років християн там було вже 10 тис. Кінець XVIII століття. А на початку ХІХ-го вибухнули переслідування: загинуло 3 єпископів, 10 священників и понад 10 тис. мирян. (Це таки «Церква мирян»…)
Під час тих гонінь 1839 року загинув і батько Андрія Кім Таегона, Ігнатій Кім. Син мученика запрагнув бути не тільки християнином, а й священником. Йому вдалося вибратися до Китаю, в Макао, де він приготувався до свячень і отримав їх. Назад він повертався таємною дорогою, але його вислідили, схопили і закатували 1846 року. Це був перший священник-кореєць.
Павло Чон Хасан (Ха Сан) був перекладачем і помічником священників. Працюючи носильником-перевізником, мав змогу спілкуватися з китайськими священниками, навіть просив єпископа дати священника для Кореї, а як той відмовився, то Павло сам почав готуватися до священства. Загинув під час переслідувань 1839 року.
Їх усіх — Андрія, Павла і ще 98 корейських мучеників періоду 1839-1867 років, разом із трьома французами-місіонерами, які віддали життя за Церкву в Кореї, виніс до слави вівтаря Йоан Павло ІІ, перебуваючи 1984 року в цій країні з апостольським візитом.
Серед місіонерів був Апостольський вікарій Кореї Лаврентій Імбер (Лоран-Марі-Жозеф Ембер). Серед імен інших корейських мучеників — наприклад, 26-річна Колумба Кім, яку замучили у в’язниці, припалюючи розпеченими металевими знаряддями та вугіллям, або 13-річний Петро Хіон, який після катувань стягував із себе шкіру клаптями і кидав її в катів…
Переслідування виявляють, хто наскільки мужній. Перед телевізором можна почуватися героєм, коли у в’язниці показують когось чужого. Протасій Чон, походженням із місцевої знаті, 41-річний чоловік, потрапивши до в’язниці, відмовився визнавати віру в Христа, і його відпустили. Однак не той хоробрий, кому нікуди подітися, а той, хто цілком свідомо обирає тяжку путь. Церква Кореї — це «Церква мирян». 47 жінок і 45 чоловіків у списку тих 103 мучеників. І серед них можна знайти ім’я Протасія Гукпо Чона, який повернувся у в’язницю після звільнення, визнав свою віру, був страчений разом з іншими, і тепер разом з іншими має славу Неба.
Пам’ятний знак на честь 103 корейський мучеників. Сеул.
фінансово.
Щиро дякуємо!
