Те, що очевидне, не перестає від цього бути важливим

Роздуми над Божим словом на п’ятниця ХХІХ Звичайного тижня, рік І

Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то — ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені. Отож знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається; мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий, але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах. Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті? Дяка хай буде Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, то я сам служу умом законові Божому, а тілом — законові гріха. Рим 7, 18­-25

 Цілі сім розділів свого Послання Павло викладає один богословський аргумент: Євангеліє, яке він проповідує, — це «сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим 1,16­17). Він доводить, що немає різниці між євреями та язичниками. Усі згрішили. Всі винні. Всім потрібне спасіння. І це спасіння було безкорисливо дароване всім, смертю та воскресінням Ісуса Христа.

А тепер, завершуючи свою розповідь, Павло змінює тон сказаного. Замість Павла — повчального богослова ми бачимо Павла — ревного учня Христового. Згадуючи власний досвід боротьби з гріхом, він зізнається, що часто бажав зробити щось добре, але далеко не завжди міг виконати це. «Зло мені накидається» — каже він, і це зло завжди готове перешкодити наміру бути святим (Рим 7,21). І нарешті, з прикрістю й розчаруванням вигукує: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?» (7,24). Ісус Христос, от Хто! «Дяка хай буде Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!» — проголошує апостол (Рим 7,25).

Павло показує, що його вчення — не просто якась абстрактна теорія. Все, що він говорив, було надзвичайно важливим для нього; та ще важливішим було, щоб це усвідомили інші.

Брати і сестри, Ісус Христос — важливий! Так, це може здаватися очевидним, але така очевидність не зменшує значення цієї істини. Його Євангеліє — це спасіння від твоїх цілком реальних гріхів. Його милосердя — це твоя надія на підтримку в битві проти гріха. І Його любов — істинна любов, яку ти можеш відчути в серці і в людях, які тебе оточують, — є основою твого життя.

Тому коли спокуса безцеремонно вривається у твій день, коли розчарування, почуття провини або тривоги ярмом лягають на плечі, згадуй Павла. Згадуй його вчення і пам’ятай його невпинну внутрішню боротьбу та віру. І тоді вигукуй разом із ним:

«Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!»

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.