Свята Маргарита Марія Алякок, монахиня

Римо-катол.: 16 жовтня (довільний спомин)

Маргарита Марія Алякок (1647-1690) є одним із найпрекрасніших плодів Ордену Відвідин Пресвятої Діви Марії, заснованого св. Франциском Сальським спільно з Йоаною Францискою де Шанталь, яким по смерті засновника опікувався св. Вікентій де Поль. Ціле гроно знаних імен, цього разу поєднаних довкола постання побожності до Пресвятого Серця Ісуса. Господь упродовж півтора року об’являвся їй, представляючи своє Серце і пояснюючи, як воно любить людей і як прагне їхньої любові.

А щоби ця монахиня була обрана для таких об’явлень, вона таки повинна була якусь особливість у собі мати… Отож Маргарита Марія Алякок склала Богові обітницю довічної чистоти, як їй було чотири роки.

Будьте як діти.

У вісім років Маргариту віддали до школи при монастирі кларисок, але через хворобу (ревматизм аж до паралічу, від якого, як вона казала, її зцілила Матір Божа) їй довелося повернутися до опікунів, які займалися нею по смерті тата. Від цих неприємних родичів дівчині довелося витерпіти чимало, а з часом то вже не вони її доглядали, а вона їх… І в монастир Маргарита Марія змогла вступити лише у 24 роки. У серпні 1671 року прийняла монаший габіт, а сформована була так добре, що двічі настоятелька призначала її своєю асистенткою, і в 1685-1687 роках була наставницею новіціату.

Починаючи з 27 грудня 1673 року вона спілкувалася з Господом Ісусом, побачивши Його обличчям в обличчя під час молитви перед Святими Дарами. Побожність до Пресвятого Серця Господнього в Церкві вже існувала, але десь на рівні багатьох інших «малих» побожностей. Натомість Маргариті Марії Господь пояснював, що хоче окремого свята для вшанування свого Серця, що це Серце потрібно не просто вшановувати, а показувати людям — зображати його. Навіщо Богові самому об’являтися і вимагати встановлення ще якихось свят на свою честь? Це що, такий самозакоханий Бог, якому все мало й мало прославлення?

Вочевидь ні. Бог дає людям об’явлення про свою любов, милосердя, прощення — зазвичай тоді, коли люди починають про це забувати. І бачать Його так, як той раб із притчі: «Пане, я знав, що ти чоловік жорстокий» (Мт 25, 24). Бог є Могутній, Сильний, Володар, Великий Воїн; у Святому Письмі багато Його імен. І вистачить забути, що Він є Любов, як сприйняття Його стане сповненим страху. Тому Він у численних об’явленнях приходить нагадувати людям про своє милосердя, любов, про своє Серце…

Сестра Алякок була повільна в рухах, не дуже вміла відправляти «розумну молитву» над текстами, як треба було за монастирськими вимогами, і те, що вона має об’явлення, було сприйняте з великою недовірою. Деякі співсестри навіть казали, що її треба краще годувати, аби припинилися галюцинації… Але зрештою всі зрозуміли, що сестра Алякок не старається таким чином звернути на себе увагу, а справді має об’явлення.

Аж 1868 року було відправлено перше свято на честь Пресвятого Серця Ісуса у монастирі Паре-ле-Моніаль, де жила свята. Потім воно поширилося на інші монастирі візиток, і далі в Церкві. Офіційно культ Серця Господнього затвердив 1765 року папа Климент ХІІІ.

Маргариту Марію Алякок беатифікував Пій ІХ (1864), канонізував Бенедикт XV (1920). Разом зі св. Йоаном Едом її називають «святою від Серця Ісуса».

Зображається в чорному габіті візиток, у руках тримає пробите серце.

Монастир у Паре-ле-Моніаль, де жила св.Маргарита Марія

Всередині храму