Роздуми над Божим Cловом на вівторок ХХХІІ звичайного тижня, рік І
Мудр 2,23 – 3,9
Бог же створив безсмертною людину і вчинив її за образом власної природи. А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, скуштують її ті, що йому належать. Душі праведних у руці Божій, і мука не спіткає їх. Очам безумних видалось, що вони вмерли, і їхнє переставлення вважано за нещастя, а відхід їх від нас — за згубу, вони однак — у мирі. Бо хоч, в очах людських, їх спіткала кара, надія їх повна безсмертям; вони, потерпівши трохи, великих благодійств зазнають, бо Бог їх досвідчив і знайшов їх достойними себе. Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву всепалення. В час їхніх відвідин вони засяють і, немов іскри по стерні, розбіжаться. Правитимуть народами й володітимуть племенами, а Господь царюватиме над ними повік. Ті, що звірились на Нього, зрозуміють правду, і вірні в любові перебуватимуть при Ньому, бо ласка й милосердя — для вибранців його.
Як ти думаєш, якби в Бога були руки, як би вони виглядали? Може, як рука зі вказівним пальцем на відомій фресці Мікеланджело «Створення Адама»? Або це сильні руки, м’яко складені в молитовному жесті, як зображено на гравюрі «Руки молільника» Альберта Дюрера? А може, це міцні мозолясті руки теслі, Сина Йосифа?
Думаючи про руки Бога, ми скоріше будемо уявляти їх великими й сильними, ніж витонченими і вишуканими. Можемо уявити, як Він тримає кожного з нас — ніжно і водночас міцно, як тримали би свого маленького сина або внука батько чи дід. У таких обіймах почуваєшся в повній безпеці.
Певно, не випадково автор Книги Мудрості використовує образ Божих рук. Він хотів переконати своїх читачів, що хоч ми всі слабкі й смертні, та Господь — всемогутній. Ми не знаємо, як виглядатиме життя після смерті. Але точно знаємо, що в нас є люблячий Бог, який ніколи нас не залишить. Образ Отця, який ніжно тримає нас і дорогих нам людей у своїх руках, — це джерело втіхи та надії. Це може підтримати нашу віру й додати нам сил у важкі хвилини. Бог міцно тримає нас не лише в момент смерті, але в кожну мить нашого життя, абсолютно в усіх ситуаціях. І що частіше ми слухаємо і слухаємося Господа, то більше зростає в нас упевненість у тому, що Він не залишить нас ніколи.
«Господи, дякую Тобі, що міцно тримаєш мене і дорогих мені людей у своїх обіймах. Ісусе, довіряюся Тобі!»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.