Роздуми над Першим читанням на п’ятницю ХХХІ Звичайного тижня, рік І
Певний я, мої брати, за вас, що ви сповнені доброти, сповнені всякого знання і можете інших навчити. Написав я вам дещо сміливіше, брати, мовби нагадуючи вам через благодать, дану мені від Бога, що я є служителем Христа Ісуса між язичниками, виконуючи священицьке служіння Божого Євангелія, щоби жертва язичників виявилася прийнятною, освяченою Духом Святим.
Тож я маю чим похвалитися в Христі Ісусі щодо Божих справ, бо не осмілюся говорити про те, чого не вчинив Христос через мене для навернення язичників – словом і ділом, силою знамень і чудес, силою Божого Духа. Отже, від Єрусалима та його околиць і аж до Ілірика я завершив Євангеліє Христа.
До того ж намагався благовістити не там, де вже було відоме Ім’я Христа, щоб не будувати на чужій основі, як і написано: «Ті, кому не сповіщено про Нього, побачать, і ті, які не почули, зрозуміють».
Рим 15,14-21
Святий Павло розповідає нам дещо про своє життя й діяльність, про своє апостольське служіння. Так він пояснює причину, чому написав послання до спільноти, яку не він закладав. Павло відчуває свою місію в тому, щоби проповідувати Ісуса Христа тим, які ще ніколи не чули про Добру Новину. В ньому палав невтомний вогонь бажання дати пізнати Христа всім людям. І знаємо з історії, скільки подорожей він здійснив для того, щоб нести вість про спасіння, скільки вистраждав. Він відчуває своє покликання «служителя Христа Ісуса між язичниками», тобто апостольство проповідування, як «священицьке служіння Божого Євангелія, щоби жертва язичників виявилася прийнятною, освяченою Духом Святим». Проповідувати Євангеліє — це літургія, це виконування священницького служіння!
Сьогодні теж, хоч як дивно, є багато людей, які не знають Христа. Запал місій має оживляти кожного. Це виконання священницького покликання всіх охрещених. Це наша літургія на славу Божу. Інші форми, але суть та сама.
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
