Біблійні роздуми

Скільки з нас моляться молитви подяки після Причастя?

12 Листопада 2019, 18:57 624 о.Кирило Лесько

Роздуми над Божим словом на середу ХХХІІ Звичайного тижня, рік І

Формально дев’ятеро зцілених від прокази зробили все правильно, адже Закон Мойсея справді наказував у разі зцілення від цієї хвороби показатися священикові, і так людина могла повернутися до спільноти Вибраного народу. Про це зокрема говориться в 13 розділі книги Левіт. Лише один із них, самарянин, повернувся, щоб подякувати Ісусові.

Господь нагадує нам, що духом закону має бути любов: Передусім — надзвичайна любов і відданість Богу, а також любов до ближнього. Однак формалізм віри, коли людина зводить її до виконання зовнішніх приписів, позбавляє закон духа любові, й тому літера вже вбиває. Формально самарянин і не мусив іти до священика, відтак йому простіше було повернутися до Ісуса, адже він не належить до тих, на кого поширюється Закон Мойсея! Все ж таки Ісус дивується тому, що самарянин прийшов подякувати, а ті, яким було відкрито Слово Боже, які виховані у вірі, — стали сліпими на те, чого закон мав їх навчити: на любов.

Образ прокажених дуже промовистий — це образ грішника. Саме тяжкий гріх робить людину відкинутою від спільноти Церкви та від Бога. Хоча ми назовні різниці між грішником і святим не зауважуємо — грішник надалі може ходити до церкви, але душа його як гнійна рана, що смердить і відпихає від себе благодать Бога. Грішник теж відчуває, що він відкинутий Богом, часом компенсує надмірною насолодою життя, часом — осудженням і роздратованістю на інших, а часом сумління так заболить, що лишається, як прокаженому, волати до Ісуса у сповіді: «Ісусе, Наставнику, помилуй нас!»…

Якось у храмі під час проповіді я попросив піднести руки тих, хто після Святого Причастя, тобто після Меси, читає молитви подяки після Причастя. Жодної руки не піднялось угору. Наче ніхто й не чув, що ці молитви треба молитися. Підозрюю, що й після сповіді так само мало людей дякує Богові за прощення гріхів. Відсутність подяки, як і відсутність простої сердечної розмови з Ісусом на самоті, перетворює нашу віру на сухе виконання приписів, робить її формальною. А така віра не може заспокоїти голоду нашого серця.

В одній проповіді почув, як священник говорив, що в одній з африканських мов слово «дякувати» складається з двох слів: «серце» і «пам’ять». Тобто дякувати — це пам’ятати в серці про того, хто тобі вділив милість. Саме з цього і починається наш особистий зв’язок з Ісусом.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Збір на існування CREDO
Зібрано Залишилося зібрати
5995грн
73100грн
Потрібно зібрати
79095грн
Залишилося
11днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: