«Для мене велика радість покласти руки на голову брата, який сьогодні став слугою Ісуса Христа».
Ці слова єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Ян Нємєц сказав під час урочистої Святої Меси, яку він, у співслужінні з численними священниками, відправив у суботу 16 листопада 2019р. у вінницькому храмі Святого Духа. На цій Службі Божій був рукоположений у диякони семінарист міжнародної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці Бартош Стасяк.
Нововисвячений диякон народився 1975 року у Варшаві. Своє покликання до священицького служіння розпізнав у неокатехуменальній спільноті. 2010 року розпочав приготування до священства у вінницькій семінарії «Redemptoris Mater».
«З нашої семінарії, — сказав ректор семінарії о.Мирослав Цибульський, — вже вийшло двоє священників. Але вони починали своє приготування до священства в інших семінаріях. Олександр Кушта (о.Олександр, брав участь у цій Святій Месі – Прим. авт.) в Пулі (Хорватія), Павло Круль із Польщі — в Мачераті (Італія). Бартош Стасяк — перший диякон, якій від самого початку навчався у Вінниці».
Вітаючи зібраних перед початком Служби, о.Мирослав сказав: «Сьогодні наш брат стане слугою Церкви, а значить — слугою Христа. І нас запросив на цю урочистість сам Христос, тому що ми святкуватимемо Його Пасху. Господь Ісус пройшов через смерть, щоб дати життя нашому братові, який прийме дияконське рукоположення; щоб дати життя кожному з нас. Кожен із нас прийшов сюди зі своїми турботами, зі своїми проблемами і негараздами. І кожен з нас може отримати тут нове життя: те, яке Господь хоче нам дати».
Серед тих, хто брав участь у Месі, були рідні Бартоша: мати п.Ева, брат-близнюк о.Мачей, священник однієї з варшавських парафій, сестра Катажина з чоловіком Гжегожем і дітьми.
«Сьогоднішнє Слово, — сказав у проповіді єпископ Ян, — говорить нам, що все те, що нам дається, — дається для того, щоб явилась тайна Бога. Тайна, що явилася в Ісусі Христі, котрий дає нам сьогодні той дар, якого ми не можемо виробити в собі, а можемо тільки отримати від Бога. Це Слово освітлює нашу історію, яка показує нам, що все, що відбувається в житті, — дається нам ради нашого спасіння».
«Сьогодні, — продовжив Його Преосвященство, — в Україні триває війна. Це війна зовнішня, але є й інша війна, ще більша, оскільки ми боремося не проти тіла й крові. Це війна за наше спасіння».
Далі владика навів приклад містички минулого століття с.Роберти, яка походила з мішаної польсько-української родини. 1944 року вона в молитві звернулась до Ісуса з запитанням: «Господи, Ти безмежно добрий; що Тобі заважає зробити так, щоб війна припинилась?» У відповідь вона почула: «Мені заважає Моя доброта. Бо ще не виповнилось число душ, які через страждання, через усе, що вони пізнали і засвідчили під час цієї війни, підуть до Неба. Ще не виповнилось число душ, які підуть у чистилище, — це слава Божого милосердя. І ще не виповнилось число душ, які через те, що скоїли під час цієї війни, підуть у пекло — це слава Божої справедливості. Усі вони будуть задоволені: перші — тому, що вже осягнули вічне щастя; другі — тому, що вони вже спасенні; треті — тому, що не чинитимуть більше зла».
«В цю історію, історію спасіння, — сказав владика, звертаючись до Бартоша Стасяка, — ти входиш особливим способом. Входиш як диякон, як той, хто служить; входиш, одягаючись в Ісуса Христа, який прийшов не для того, щоб Йому служили, а для того, щоб служити іншим. І якщо в тобі відкриється це світло, яке приніс Христос, — його побачать ті, до кого ти будеш посланий. Вони побачать його, коли ти говоритимеш із міццю — не про себе, а про Бога, кий діє в усіх без винятку ситуаціях, також і в таких, як війна і переслідування. Вони побачать його, коли ти роздаватимеш Причастя — не просто роздаватимеш, а роздаватимеш, як слуга. Відкрий свої очі, щоб побачити Бога. Відкрий вуха, щоб Його почути. Віддай свої руки і ноги на служіння. Будь міцний — але не своєю міццю. Будь мудрий — але не своєю мудрістю. Будь слабким — і в твоїй слабкості виявиться сила Бога».
Після звершення обряду рукоположення о.Мачей вдягнув на свого брата дияконські літургійні шати — дияконську єпитрахиль і далматику.
«Я дуже щаслива, — сказала мати нововисвяченого диякона пані Ева, — що Бартош прийняв сьогодні дияконське рукоположення. Мені, як матері, хотілося б, щоб він був ближче до дому. Але якщо Бог хоче, щоб він був тут, в Україні, — нехай Його воля здійсниться в житті мого сина!»
фінансово.
Щиро дякуємо!
