Цього року 8 грудня Згромадження Отців Маріянів розпочинає святкувати 350-річчя свого заснування. Це ювілейне святкування відбуватиметься як в Україні, так і поза її межами, повсюди, де є Доми згромадження.
Святкування в Україні розпочнуться 8 грудня 2019р. Святою Месою о 12.00 у Хмельницькому (Раково), яку очолить ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський.
Від початків
На велику велику увагу та пошану заслуговує наш батько — засновник, святий о.Станіслав Папчинський.
1631 року народився Ян Папчинський, знаний пізніше як отець Станіслав від Ісуса Марії, засновник Згромадження Маріянів. Життя молодого Яна не було легким, але, попри різні труднощі, він завжди залишався вірним Богу та Церкві. 1654 року Папчинський вступив до ордену піярів, де прийняв ім’я Станіслав, і став першим поляком, який склав чернечі обіти в цьому ордені. Життя було важким через війни, збройні конфлікти, бідність людей. У цих умовах о.Станіслав Папчинський вірно ніс слово Боже найбільш потребуючим, ставши апостолом Мазовецької землі. Терени Мазовецького краю — це свого роду серце маріянів.
1673 року о.Станіслав прибув до Пущі Корабевської (сьогодні її називають Пуща Маріянська). Після 19 років служіння в ордені піярів отець Станіслав залишив цю монашу сім’ю, прагнучи йти за Божим натхненням і заснувати нову спільноту богопосвчених, яка поширюватиме побожність до Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Велику побожність до Богородиці о.Станіслав виніс із рідного дому. Дві важливі події, пов’язані з Богородицею, вплинули на о.Станіслава Папчинського. Це чудесний захист монастиря на Ясній Горі та Шлюби (обіти), які склав король Ян Казимир — той, хто проголосив Богородицю Царицею Польщі.
Сам о. Станіслав за два століття до проголошення догмату про Непорочне Зачаття визнавав: «Вірю в те все, у що вірить Свята Римська Церква… а особливо визнаю, що Пресвята Богородиця Діва була непорочно зачатою». Цей привілей Богородиці був для о.Станіслава дуже близьким. Він говорив про нього в проповідях, багато писав на цю тему. Він навіть сам склав «шлюб крові», присягаючись відати життя на захист пошанування Богородиці Діви. Він не лише сам жив побожністю до Непорочно Зачатої, але й заснував згромадження, яке стало поширювати цей культ в усій Церкві.
Опіка над душами
Живучи в часи війн, епідемій та різних людських бід, о.Станіслав бачив, як люди відходили з цього світу не приготовленими на зустріч із Богом. Мав він також містичні об’явлення страждань душ у Чистилищі. Отож Засновник довірив своїй спільноті особливу місію: допомагати молитвою та покутними вчинками душам у Чистилищі. Бачивши моральний та релігійний занепад свого народу, він хотів, щоб його спільнота посприяла поглибленню віри та відновленню морального духу народу.
Приїхавши до Пущі Корабевської, о.Станіслав разом із групкою товаришів розпочав чернече життя згідно з «Norma Vitae» — статутом, який сам написав. За герб нового ордену він обрав зображення голубки з оливковою галузкою: символ надії та віри в те, що Бог убереже нову спільноту від лиха та біди, подібно до того, як урятував Ноя від потопу.
По смерті засновника у 1701 році орден зіткнувся з великими кризами, що призвело до внутрішнього розламу. Після цих подій, 1716 року, єпископ Адам Ростковський видав рішення закрити новіціат, а всі маріяни мали покинути монастир. Криза тривала недовго, бо вже за шість років, тобто у 1722-му, єпископ Познанський Пьотр Тарло закликав усіх братів-маріянів повернутися до своїх монастирів. Водночас єпископ оголосив скликання Генерального капітулу, на якому обрали нового Генерального настоятеля спільноти. Ним став о.Анджей від святого Матвія (Дешпот), який походив із Чехії. Його у згромадження приймав ще сам отець Засновник. Від цього моменту отці-маріяни прийняли новий герб: образ Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.
Апостольське поширення
1723 рік став важливим для спільноти, бо о.Йоахім від святої Анни (Козловський) отримав з рук папи Інокентія XIII затвердження Статуту, а також звільнення маріянів з-під влади місцевих єпископів. Згромадження Отців-Маріянів набуває статусу Папського права. Воно починає процвітати й поширюватись.
Так, у XVIII ст. відкрились нові Доми на території Литви, України, Білорусі та Португалії. В XVIII столітті Згромадження розвивалося, місії маріянів були засновані в кількох європейських країнах. Проте в XIX ст., після поділів Речі Посполитої, спільноту фактично знищили. Після польського повстання 1863-1864 років російський царський уряд закрив останні монастирі отців-маріянів (останній у Маріямполі був закритий 1865 року), багато священиків були репресовані, нечисленні громади продовжували існувати в підпіллі.
Репресій зазнали спільноти маріянів і в інших європейських країнах. 1834 року антиклерикальний португальський уряд закрив усі монастирі.
Успішна спроба відродження була зроблена на початку XX століття. Її здійснив професор Духовної академії Санкт-Петербурга, згодом єпископ, блаженний Георгій Матулайтіс (Юргіс Матулевичюс). Він підготував нову конституцію Ордену Маріянів, яка передбачала перетворення в Ордену у Згромадження (конгрегацію) і враховувала при цьому обставини життя підпільних релігійних громад. Папа Пій X схвалив конституцію 15 вересня 1910 року.
Після того як Польща й Литва здобули незалежність у 20-х роках XX століття, маріяни отримали довгоочікувану свободу діяльності. На 1927 рік число отців-маріянів перевищило 300 осіб. На сьогодні Доми згромадження існують у Польщі, Литві, Латвії, Білорусі, Казахстані, Україні, Словаччині, деяких країнах Західної Європи і Латинської Америки.
Зокрема, у Городку на Хмельниччині працюють двоє священників-маріян, які там провадять Дім милосердя. Є дім у Могилеві-Подільському (один священик), у смт.Чернівці (троє священників), один у Криму (в Севастополі, один священник). На особливу увагу заслуговує Дім у Харкові, де служать двоє священників і діє видавництво «Слово між нами». Згромадження має одного семінариста (Євген Габров) і двох братів у новіціаті: Вадима Курішка та Руслана Цегенька. Головний Дім маріянів в Україні розташований у Хмельницькому, на масиві Раково. Там є п’ятеро священників.
Головним харизматом Згромадження Отців Маріянів є:
Ширити культ Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії і наслідувати Її чесноти;
Молитись за душі в Чистилищі, особливо за душі полеглих на війнах та внаслідок стихійних лих;
Апостольська діяльність.
Священики та брати займаються:
працею в парафіях;
душпастирством сімей і молоді;
душпастирством залежних від алкоголю та наркотиків;
видавничою діяльністю;
безхатьками та дітьми вулиці.
Маріяни в Україні
Про маріянів
Згромадження Отців Маріянів Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Конгрегація Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії, лат. Congregatio Clericorum Marianorum sub titulo Immaculatae Conceptionis Beatissimae Virginia Mariae, MIC) є в лоні Церкви братерською спільнотою духовних і світських осіб, які — з’єднані взаємною любов’ю і апостольською місією — поширюють славу Божу і прагнуть до євангельської досконалості. Співбрати, добровільно відповідаючи на поклик Божої любові, приймають обов’язок спільного життя і свідчення досконалої любові, щоби, віддавшись Христу, приносити рясний плід благодаті святого Хрещення.
Особлива місія Згромадження — це з любові до Бога і ближнього, під проводом та опікою Непорочно Зачатої Пресвятої Діви Марії, з Церквою, в Церкві й через Церкву посилено дбати про те, щоб усі, хто ще відбуває своє земне паломництво, як і ті, хто після цього життя пізнає очищення, досягли разом з усіма святими повної зрілості й вічного щастя в Христі.
Гості-маріяни з нововисвяченим дияконом Едуардом Василенком. Фото: Wyższe Seminarium Duchowne Zgromadzenia Księży Marianów
До власної євангельської досконалості, а також до освячення інших прямують співбрати, мужньо й вірно ступаючи слідами Господа нашого Ісуса Христа, Спасителя світу, пильно і поглиблено розмірковуючи над Його Євангелієм, стараються з кожним днем дедалі краще Христа пізнавати, любити і наслідувати, наповнюватися Христовим духом і ним керуватися, з якнайбільшою ревністю і зусиллями поширювати Христове Царство і всюди вносити Христа. Отож, нехай Христос буде вождем і взірцем як для всього Згромадження, так і його окремих членів.
У слідуванні за Христом дорогу нам вказує і допомагає головна наша Покровителька, Непорочна Діва Марія. Таємниця (містерія) Її Непорочного Зачаття від самого початку Згромадження є особливим знаком, міццю і радістю маріянського покликання. Через цю містерію Марія спонукає співбратів до віри в нескінченну плідність справи відкуплення, до уникнення будь-якого, навіть найменшого гріха, до гарячої любові, чистоти серця, до наповнення всього життя Божою благодаттю і любов`ю до будування Церкви в єдності так, «щоб була свята й непорочна» (Еф 5,27).
Нехай це святкування, яке ми розпочинаємо, принесе нам усі потрібні благодаті, укріпить нашу віру, запалить наші серця любов’ю та миром, а наш небесний покровитель і засновник, святий Станіслав Папчинський випрошує нам духа вірності та смирення, духа побожності й милосердя.
Нехай Пресвята Богородиця Діва наша Мати буде нам опорою та захистом у час випробовувань і зневіри.
фінансово.
Щиро дякуємо!
