«Передусім, отже, благаю, щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяки за всіх людей» (1Тм 2,1), — закликає апостол Павло до заступницької молитви. Але не лише закликає, а й навчає, як її здійснювати.
Ми часто молимося в різних потребах наших ближніх. Але якими є ці молитви? Чи є в них місце для прослави Бога, для подяки? Про що просимо в них? Про здоров’я, успіх, добробут, вихід зі складних життєвих ситуацій… Речі, безперечно, важливі. І добре, коли ми небайдужі, коли нас хвилює їхній брак у наших ближніх. Однак Апостол народів, молячись за християнські спільноти, засновані ним у різних містах, пропонує просити в Бога для людей чогось значно важливішого.
І не лише просити. Свої листи він часто розпочинає з прослави Бога і подяки Йому. Пізніше цей принцип ляже у структуру молитви, запропонованої Отцями Церкви, яка обов’язково повинна охоплювати такі елементи, як прославу, подяку, перепрошення і прохання. Невипадково першою вони ставлять прославу як найбезкорисливішу молитву. Український переклад уривку 1Тм 2,1 її так і подає: «молитва». В грецькому оригіналі це слово «προσευχή».
Ориген визначає її як таку, яку «в стані особливого піднесення творимо для прославлення Бога за Його великі діла». А підставою для такої думки є інші місця Святого Письма, де це слово вжито. Зокрема, ним названа славнозвісна пісня хвали трьох юнаків у вавилонській печі (Дан 3,25). Цією молитвою праведний Товит у своєму стражданні «почав молитись» (Тов 3,1), кажучи: «Ти — справедливий, Господи, й усі твої діла — справедливі! Усі твої путі — милость і правда; ти — суддя світу!» (Тов 3,2). Так само названа і молитва пророка Авакума, сповнена похвали на Божу адресу, поміщена в третьому розділі його книги.
Але й у листах апостола Павла не бракує близьких до них за духом молитов. «Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи, що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає» (2Кор 1,3-5). «Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі» (Еф 1,3). «Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого, якому слава на віки вічні. Амінь!» (Гал 1,3-5).
По-особливому автор послань прославляє Бога і дякує Йому за дар апостольського служіння, до якого він «покликаний волею Божою» (1Кор 1,1) «не від людей і не через посередництво чоловіка, а через Ісуса Христа і Бога Отця» (Гал 1,1). Дякує також і за адресатів своїх листів, за їхню любов до всіх святих (пор. Еф 1,15-16; Кол 1,3-4; Флп 1,4-5), за те, що віра їхня славиться по усьому світі (пор. Рим 1,8), що вони збагатились усяким словом і всяким знанням в Христі Ісусі (пор. 1Кор 1,4-5), пам’ятаючи про діло їхньої віри, труд їхньої любові та терпеливість їхньої надії на Господа (пор. 1Сол 1,3).
Лише після прослави Бога і подяки за Його дарування, апостол Павло починає просити, заступаючись за адресатів своїх послань. І просить ось що…
«Щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрості та об’явлення, щоб його добре спізнати; щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він нас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими, і яка безмірна велич його сили для нас» (Еф 1,17-19).
«Щоб любов ваша дедалі більш і більш зростала у досконалім знанні та в усякому досвіді, щоб ви могли розпізнавати те, що ліпше; і щоб були чисті й бездоганні в день Христа, повні плодів праведності, що їх маємо через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу» (Флп 1,9-11).
«Щоб ви дійшли до повного спізнання Божої волі в усякій мудрості та духовнім розумінні, щоб жити вам життям, достойним Господа, і подобатися йому в усьому, приносячи плід у всякому доброму ділі і зростаючи у спізнанні Бога, покріплені всякою силою завдяки його славній потузі, щоб осягнути всяку витривалість і довготерпеливість із радістю» (Кол 1,9-11).
Бажаєте собі і своїм найдорожчим усього цього? Тож Святе Письмо — до рук, і вперед! «Чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих» (Еф 6,18). А «Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу й на Христову терпеливість» (2 Сл 3,5) і «виповнить усі ваші потреби, за багатством своїм, у славі, у Христі Ісусі» (Флп 4,19).
фінансово.
Щиро дякуємо!
