Замінити ярмо зв’язком

Роздуми над Божим Cловом на середу ІІ тижня Адвенту

Того часу Ісус, відповідаючи, сказав: «Прийдіть до Мене всі струджені та обтяжені, — і Я дам вам відпочинок! Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете відпочинок своїм душам. Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий».

Мт 11, 28-30

Людина ніколи не грішить заради самого гріха і не чинить зла заради самого зла. В гріху людина завжди шукає сповнення свого прагнення щастя, задоволення своїх потреб любові, самовдосконалення, безпеки.  Все це людина колись мала, але давно — ще до гріхопадіння Адама і Єви, до первородного гріха, а через гріх усе це втратила. Залишилось порожнє і неспокійне серце, що постійно прагне того щастя, якого не може знайти на землі. Так гріх стає замінником щастя. Це як наркотик, який заспокоює потребу любові, безпеки, щастя на короткий час, а потім поглиблює порожнечу так сильно, що наступного разу потрібно ще більше гріха, щоб заповнити цю порожнечу. Людина потрапляє в ярмо гріха, яке надмірно обтяжує самого грішника.

Любов Ісуса — це сила, яка розриває замкнене коло нашої безглуздої гонитви за замінниками щастя, що їх ми знаходимо у гріху. Господь знімає з нас ярмо гріха, щоб замінити його зв’язком любові з собою: «Прийдіть до Мене всі струджені та обтяжені, — і Я дам вам відпочинок! Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете відпочинок своїм душам. Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий». 

Адвент це час, коли ми виходимо назустріч Його любові, щоб вона захопила наше серце і заволоділа ним уже назавжди.