Сьогодні, 13 грудня, Церква має літургійний спомин св.Луції, діви і мучениці. Не про одного святого з ранніх століть Церкви відомо настільки мало, що інколи нам залишаються тільки легенди і саме ім’я. Але це не стосується св.Луції з Сиракуз.
Про неї теж є легенди. Зокрема, її вважають покровителькою святих через те, що під час катувань Луції (можливо) вирвали очі. В іконографії св.Луцію можна впізнати за зображеннями, на яких вона тримає очі на таці. Про життя і загибель юної християнки було відомо до такої міри небагато, що свого часу Церква навіть роздумувала над тим, чи не викреслити її ім’я з Римського матрирологу — списку святих мучеників. Однак наука таки прийшла на допомогу вірі. Зокрема, археологія.
У Сиракузах, на Сицилії, було віднайдено катакомби ІІІ століття. Вони розташовані у північній частині сучасних Сиракуз, під храмом св.Луції-за-мурами (Санта Лючія фуорі ле мура). Як можна здогадатися з назви, церква була збудована «поза мурами» міста, так само, як колись поза межею Римських стін постав храм св.Павла-за-мурами. Сиракузи будувалися поблизу катакомб, але не над ними.
Нині катакомби св.Луції закриті для відвідування. Частина їх включена в архітектурний комплекс каплиці Поховання св.Луції (Капелла дель Сеполькро ді Санта Лючія). Саме там, у цій частині катакомб, до 1040 року зберігалися мощі святої.
Фото: Giovanni Dall’Orto
Комплекс катакомб дослідив у 1916-1919 роках Паоло Орсі, датувавши їх ІІІ століттям від Різдва Христового. Цей комплекс складається з чотирьох частин (яким надано умовні назви A, B, C i D). Він сформувався частково з приватних гіпогеїв (їх ще називають криптами, склепами чи колумбаріями — тобто це підземні частини будівель, де сім’ї ховали своїх померлих), частково з покинутих язичницьких святилищ. Основний тип таких захоронень — кількаповерхові «ніші»-локули, розташовані у кілька рядів уздовж стін галерей (секції А і В) або в кубікулах (секція С). Останнє — особливо цікаво, якщо знати, що таке кубікули і яку функцію вони виконували у домівках римської культури.
Кубікули відповідають нашим спальням або робочим кабінетам, якщо хтось має велике житло. Це особливе, майже потаємне приміщення в домі, захищене від сторонніх, тихе і затишне. Для служіння в кубікулах, наприклад, рабів вибирали із найближчих до хазяїна осіб; фактично це були не так раби, як довірені слуги. А в історії раннього християнства кубікули часто ставали місцем відправи Літургії, «потаємними кімнатами». Потім поняття «кубікула» досить логічним шляхом, з огляду на перші століття переслідувань, перейшло на християнські підземні поховання, на ті ж таки катакомби, де також служили приховані від язичницьких властей Літургії.
Фото: Framboisemarin
Після того, як гоніння вщухли, катакомби Санта-Лючія стали відкрито використовувати не тільки для поховань, але і для богослужінь. Відтак у катакомбах з’явилися «справжні» храми. Найціннішою є підземна каплиця з візантійськими фресками VIII століття, на яких зображені кілька святителів і Сорок мучеників Севастійських, вельми шанованих у православній традиції.
Храм св.Луції «за стінами» (титульне фото) відомий з 1100 року. Його не раз перебудовували. Він був зруйнований землетрусом 1693 року і знову відбудований, а в 1723-1724 роках до нього прибудували портик. Головна визначна пам’ятка цього храму — вівтарний образ «Поховання святої Луції» пензля Караваджо (1608).
Фото: Davide Mauro
Каплиця збудована над місцем початкового поховання св.Луції. Там її останки спочивали до 1040 року, коли візантійський полководець Георгій Маніак відвоював Сиракузи в арабів, а також звелів пробити гробницю святої та вивіз її мощі в Константинополь. Попри втрату самих мощів, мешканці Сиракуз продовжували вшановувати місце поховання своєї святої. 1634 року над цим місцем архітектор Джованні Вермексіо збудував восьмикутну каплицю за зразком ранньохристиянських мартиріїв. Головний вівтар каплиці споруджено перед розламаною гробницею св.Луції, а під вівтарем із 1735 року зберігається срібна статуя святої, створена скульптором Грегоріо Тедескі.
Фото: Sibeaster
фінансово.
Щиро дякуємо!
