Римо-катол.: 10 січня (довільний спомин)
Читаючи про святих перших століть християнства, нерідко можна помітити, що вони були не єдиними, хто причислений до грона святих у їхніх родинах. Часто можна прочитати, що святими проголошені батьки того чи іншого святого, брат або сестра. Святих також зустрічаємо і в колі найближчих друзів різних святих. Дивного тут нічого немає: адже християни того часу вбачали свій головний обов’язок у тому, щоб передати віру своїм дітям. А друзів вони знаходили в середовищі єдиновірців.
Не був винятком і святий, спомин якого припадає на сьогоднішній день — один з каппадокійських Отців Церкви,св. Григорій з Нісси, — хоча його родину часто називають винятковою. Святими є його бабця Мокрина, батьки Василій та Емілія, брати Василій Великий і Петро Севастійський та сестра Мокрина Молодша. А одним із його найближчих друзів був св. Григорій з Назіанзу. Але винятковим радше можна назвати самого Григорія, якого вшановують як святого Католицька, Православна, Вірменська, Сирійська, Коптійська і навіть Англіканська Церкви.
Роком народження святого покровителя сьогоднішнього дня прийнято вважати 335-й, хоча деякі дослідники називають рік 331. Немає одностайності й у визначенні часу його хрещення: одні джерела говорять, що він був охрещений у дитинстві, інші — що, скоріше за все, як і старший брат Василій, прийняв таїнство Хрещення в зрілому віці. Але в чому не має сумнівів — то це в тому, що з якнайбільш раннього віку його батьки зробили все, що від них залежало, щоб виховати його, як і його братів та сестер (Григорій був третім із десятьох дітей — п’ятьох братів і п’ятьох сестер)у дусі християнського благочестя.
Великий вплив на його християнське виховання мала і бабця Мокрина, і старший брат Василій та сестра Мокрина, яку Григорій називав своєю «наставницею». Батько ж, керівник школи риторики, намагався дати дітям також і світську освіту. Як і інші діти, Григорій навчався в початковій школі, потім почав вивчати класичну грецьку літературу. Можна припустити, що саме батьківський приклад визначив шлях, якийна початку дорослого життя обрав собі Григорій, вирішивши вчитись риторики— в ті часи це було престижно і відкривало можливість зробити світську кар’єру. Хоч і не мав він змоги здобути освіту в галузі риторики, філософії та логіки в таких знаменитих центрах, як Афіни чи Александрія, він, завдяки самоосвіті, а також урокам старшого брата Василія, досяг досить високо рівня в цих науках. У майбутньому мистецтво полеміки допомагало йому в суперечках з аріанами, а вміння коментувати тексти — в тлумаченні Святого Письма.
У 357 році Григорій став читцем у церкві в Каппадокії. Відвідуючи брата Василія, який у той час вже перебував у ним же заснованому монастирі в Неокесарії, він уважно вивчав Святе Письмо, твори ранніх Отців Церкви, перебував у постах і молитві.
Новий період у житті майбутнього святого настав після смерті його дружини. За прикладом старшого брата, він вирішив віддатися аскетичному життю. Можна припустити, що не без впливу Василія Григорій прийняв у 370 році священицьке рукоположення, а невдовзі став єпископом у Ніссі (нині — місто Невшехир у Туреччині). В часи правління проаріанського імператора Валента був звинувачений аріанами в розтраті церковних коштів. Його заарештували й під конвоєм намагались доставити в Анкиру (нині — Анкара), але йому вдалося втекти від сторожі й кілька років довелось переховуватись. Тільки після смерті імператора Валента Григорій зміг повернутись до Нісси і знову посісти єпископський престол.
1 січня 379 року завершив земне паломництво старший брат, св. Василій Великий. Григорій продовжив його діяльність, одним із напрямків якої була літературно-богословська полеміка з аріанами. Саме завдяки цьому наш святий став однією з найавторитетніших постатей у Східній Церкві На Константинопольському Соборі, в якому він брав активну участь, його вітали оваціями і називали «стовпом Церкви». На одному з засідань Собору Григорій виголосив промову про божественність Святого Духа. Є припущення, що саме він при складанні Нікейсько-Константинопольського Символу віри доповнив текст Нікейського Символу віри словами «що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий».
Святий Григорій Нісський вважається одним з найвидатніших богословів Східної Церкви. Його богословська спадщина нараховує 31 трактат, 29 проповідей, 33 листи, а також біблійні коментарі, аскетичні твори і поеми. Хоч окремі твори є продовженням богословської творчості св.Василія Великого, загалом це самостійні оригінальні твори, які вражають глибиною думок і широтою інтересів їх автора. Тематично твори св. Григорія Нісського можна розділити на догматико-полемічні, екзегетичні та морально-аскетичні. Важливе місце у спадщині святого посідають проповіді, проголошені з нагоди тих чи інших урочистостей, а також присвячені окремим святим. Характерним для богослов’я св .Григорія є органічне поєднання найкращих напрацювань античної філософії з християнським одкровенням.
В останні роки життя, які св. Григорій провів у Ніссі, він відійшов від догматичних суперечок і присвятив цей час поглибленню власного духовного життя. Відомо також про зусилля, які він доклав для будівництва нового храму в цьому місті. До дому Отця відійшов 10 січня близько 395 року, хоча деякі джерела вказують, що точна дата закінчення його земного життя невідома.