Роздуми над Божим словом на ІІ неділю після Різдва
Розпочався новий рік… але чи це щось змінює, окрім останніх двох цифр? Новий Рік — це зовсім не подія. В ту ніч було сказано і почуто стільки святкових побажань і теплих слів; однак чи всі ці людські слова можуть стати початком хоч би чого-небудь у житті?
В началі було Слово, і Слово було в Бога, і Богом було Слово (Йн 1,1). Початком усього є таємничий Логос — Слово, Єдинородний Бог, який у лоні Отця (в. 18). Через Нього, у Ньому і для Нього все було створене. Ось справжній початок, перший і останній, джерело життя, що в лоні Отця, зерно, яке приносить рясний плід (Йн 12, 24). Тільки Боже Слово є початком усього. Воно все змінює, здійснює та сповняє: І Слово стало тілом і оселилося між нами…
Ми завжди вразливі на будь-який початок. Народження дитини, перший крок, перше слово, перша любов, перший поцілунок, перші квіти… Нас завжди цікавлять перші місця. Ми налаштовані на порядок та послідовність. Ми постійно прагнемо, шукаємо, чекаємо… і стільки всього вже було вперше… Але насправді то все це — тільки вічне прагнення Того, Хто став початком історії та відліку часу. Вибраний народ рахує роки від створення світу, а християни — від народження Ісуса Христа. Адже в началі було Слово… і Небесний Отець нічого не розпочав без свого Єдинородного Сина, а Син нічого не здійснив без свого Отця.
Коли промовляє Бог — постає все творіння. Бог говорить слово, щоб назвати день і ніч, небо і землю. Він кличе на ім’я те, що не існує, як існуюче. Його слово стає благословенням для всього живого. Отець звертається до людини і дає їй здібність і владу надавати ім’я живим істотам: І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звірові польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної (Бут 2, 19-20). Мова і слова — це те, що нам дано від Бога, що нас відрізняє від тварин. За допомогою імен та слів ми входимо в діалог та створюємо відносини. Подібно вчинив Господь Бог: І Слово стало тілом і оселилося між нами.
Та за пів року до цієї події Йоан Хреститель, Предтеча Ісуса Христа, отримав своє ім’я. Бог його покликав і вчинив своїм вибраним знаряддям: З’явився чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Йоан. Він прийшов ради свідчення, аби засвідчити про Світло, щоб усі повірили через нього. Йоан Хреститель був лише свідком, який промовляє. Він був голосом на пустелі, а словом був Ісус Христос. Йоан прийшов, щоби свідчити, щоб говорити і вказувати на Того, Хто є початком, змістом і сенсом усього. Йоан виразно бачив, хто є першим. Він казав: хто іде за мною, був переді мною, оскільки був раніше від мене! Йоан ніколи не бажав бути першим, він прагнув, щоб усе починалося в Богові, тому Бог міг розпочати від нього.
Бог входить у діалог, промовляє устами останнього пророка Старого Завіту і започатковує стосунки зі своїм народом. Отець вказує на свого Сина, а Син об’являє Отця. І це стає початком, адже Бога ніхто ніколи не бачив, Єдинородний Бог, який у лоні Отця, — Він явив.
Такий початок, а яке сповнення? Ісус Христос — Слово Отця, приходить у світ і освічує кожну людину, щоб ми споглядали славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини. Так відбувається наше народження. Коли приймаємо слово об’явлення, тоді стаємо Божими дітьми. Що було неможливо у Старому Завіті: Бога ніхто ніколи не бачив, тепер здійснилося в Ісусі Христі для тих, хто прийняв Божого Сина: Хто мене бачив, бачив Отця (Йн 14, 9). Хто народився, нарешті може побачити того, від кого народжений: які ні від крові, ні від бажання плоті, ні від бажання чоловіка, але від Бога народилися.