Роздуми над Божим словом на четвер V Звичайного тижня, рік ІІ
І вирушивши звідти, (Ісус) пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хто-небудь про те, але не міг скритися. Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про Нього, прийшла й до ніг Йому впала. Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона Його, щоб вигнав біса з її дочки. Він відповів їй: Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам. — Вона ж озвалась та й каже Йому: Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях. І сказав їй: За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки. Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, — біс вийшов.
Мк 7, 24–30
Яке ж це було полегшення! Нарешті, після всіх прохань і благань жінці вдалося переконати Христа вигнати біса з її дочки. Вона прекрасно розуміла, що, за тодішніми канонами, вона, язичниця, не має абсолютно жодного права й підстави звертатися до Христа, єврея, зі своїм проханням. Але відчай змусив її забути про це. Перед нею був Чоловік, єдиний, хто міг зцілити її доньку.
Коли скажемо, що ця жінка гідна пошани, то будемо абсолютно праві. Для того, щоб підійти до Христа з проханням і доказами, їй потрібно було пережити не тільки відчай через хворобу дочки, а й мати величезну віру в силу Ісуса. Але це — лише одна з її переваг. Самої лише віри було б замало, якби вона не виявила рішучість і наполегливість у відповідь на першу відмову Христа!
Ця історія показує нам, що життя вірою не обмежується умиротвореним перебуванням у Божих руках. Мало просто вірити, що все буде гаразд. У житті бувають часи, коли віра означає рішучість боротися з перешкодами доти, поки ми не побачимо того, що, як ми віримо, Бог хоче нам дати. Так, бувають часи, коли необхідно з’єднати віру з рішучістю та силою волі.
Наприклад, ти зовсім не виглядаєш маловіром, коли просиш Господа дати тобі добру роботу, і потім більшу частину дня присвячуєш вивченню оголошень про вакансії, розсилці резюме та проведенню співбесід. Немає жодної духовної слабкості в тому, що ти просиш Бога зцілити твої взаємини з другом, і потім першим робиш крок до примирення з цією людиною. Бог завжди вітає кожні твої зусилля, бо саме вони показують твою готовність втілювати свою віру в дію. Таким чином, ти показуєш віру в те, що Господь не залишить тебе, куди б ти не пішов.
У кожного бувають такі ситуації, у яких нам потрібно зробити перший крок, а потім другий і третій — перш ніж побачити, як Бог діє в нашій ситуації. Тож помолившись, переходьмо до дії, залишаючись твердими у вірі та довіряючи Божому Провидінню.
«Ісусе, допоможи мені зробити свої перші кроки з вірою, сподіваючись на те, що Ти будеш піклуватися про мене протягом усього мого шляху».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.